За даними МО Великої Британії із посиланням на їхню розвідку, члени приватного військового угруповання «вагнер» почали повертатися воювати в Україну. Зокрема, для участі в «сво» в Україну вилетіли із Африки три штурмові загони ПВК.
У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чому «вагнерівці» повертаються на український фронт.
Куди саме перекинуть бойовиків – поки неясно, проте раніше стало відомо про появу під Бахмутом добровольчого штурмового корпусу з колишніх «вагнерівців», які вже підписали контракти з міноборони рф під командуванням екскомандира ПВК «вагнер» а. трошева. Російські вкиди про те, що група бойовиків «вагнера» нібито прибула на територію окупованої Херсонської області у ЗСУ не підтвердили.
Чому «вагнер» таки повертається на український фронт?
По-перше, для участі в осінньо-зимовій кампанії збройних сил рф в Україні. Як відомо, після загибелі д. уткіна та є. пригожина частина колишніх «музикантів» підписала контракт з мо рф, а інша – вирушила до Африки та Білорусі. Наразі частина «вагнерівців» залишається в Африці під командуванням одного із командирів ПВК а. єлізарова («лотос»), а командувати залишками ПВК у зоні «сво» найімовірніше буде син пригожина – павло. Деякі військові аналітики вважають, що першим завданням «вагнерівців», які повернулися з Африки, стане звільнення Авдіївки, де зараз йдуть серйозні бої, а у разі успіху п. пригожин отримає можливість заново розпочати проєкт ПВК «вагнер» 2.0». Недарма можливість укласти групові контракти з мо рф дозволяє зберегти не лише бренд і прапор ПВК, а й структуру внутрішнього командування та повний склад старої групи.
По-друге, кремль намагається встановити повний контроль над діяльністю «вагнерівців» у самій росії та Африканському континенті (Сирії, Малі, ЦАР). До заколоту пригожина російська влада не особливо контролювала діяльність ПВК в Африці, отримуючи вигоду від її присутності там. Тепер же, на тлі державних заколотів у Нігері та Габоні і загальної тенденції інших африканських країн до незалежності від іноземної присутності, російський вплив на континенті стрімко втрачається. Навіть уряд Малі, який за підтримки «вагнерівців» захопив владу в країні три роки тому, сприйняв пригожинський «марш справедливості» як неспроможність путіна контролювати найманців. Як наслідок, влада Малі нещодавно відмовилася продовжити у країні місію ООН і поставила під сумнів законність подальшого перебування «вагнерівців» в країні. З іншого боку, бізнес ПВК «вагнер» в Африці надто прибутковий і важливий для москви, щоб відмовитись від нього. Тому, «доречна» загибель пригожина й уткіна дозволила кремлю «роздробити» «вагнерівців» і поставити на чолі ПВК лояльних особисто до путіна осіб, які під контролем будуть продовжувати бойові дії як в Африці, так і в Україні.
По-третє, демонстративне повернення найманців на схід України – це своєрідна інформаційно-психологічна акція кремля, спрямована, з одного боку, на залякування українських військових колишнім іміджем «вагнера» як найефективніших бойових сил росії на полі бою часів Бахмута, а з іншого – на відвернення уваги російського суспільства від втрат Андріївки і Кліщіївки та загальної поразки в Україні. При цьому, російська влада розуміє, що роль «вагнера» як бойової сили більше не є значущим фактором у війні в Україні. Проте інших факторів підняття бойового духу своїх військових та стримування дезертирських настроїв у самих окупаційних військах і народного незадоволення розвитком подій і перспектив загальної мобілізації кремль, схоже, не має.
Що означає повернення «вагнерівців» у зону бойових дій для України?
З військової точки зору, повернення кількох сотень бойовиків терористичного угруповання суттєво не вплине на ситуацію на фронті. Адже це абсолютно не ті елітні підрозділи, які використовувалися в перших хвилях повномасштабного вторгнення. Після загибелі свого ватажка угруповання перебуває в невизначеності та страху за свою долю. Вимушене приєднання до міноборони та підпорядкування шойгу і герасимову як головним ворогам пригожина поряд зі зменшенням виплат і втратою інших преференцій, значно нівелюють мотивацію та боєздатність «вагнерівців». А стала тенденція керівництва міноборони рф відправляти їх у найгарячіші та найнебезпечніші ділянки лінії оборони остаточно знищують надії кремля таким чином поліпшити ситуацію. Крім того, у боях на Бахмутському напрямку були знищені найдосвідченіші «вагнерівці», а новий набір найманців з військовим досвідом провалився. Через це міноборони рф дозволило набирати бойовиків з такими важкими хворобами, як ВІЛ, гепатит, сифіліс, що не сприяло підвищенню боєздатності ПВК.
Тож, хоча рф продовжує використовувати у війні приватні військові компанії, скоріш за все, «вагнерівців» не будуть залучати до розв’язування масштабних військових питань, а використають як «гарматне м’ясо» на ділянках, де у росіян не вистачає людського ресурсу.
