З Віталіною ми познайомились на одному з криворізьких ринків. Вона разом з чоловіком Дмитром продавала кавуни та картоплю з Херсонщини, які були вирощені її сім’єю. "Це справжні Херсонські кавуни", - говорить Віталіна зацікавленому покупцеві.
Про життя під час повномасштабного вторгнення росії, виїзд з окупації та пологи у Кривому Розі Віталіна Бондаренко розповіла журналісту 0564.ua.
Віталіна з дитинства звикла до роботи в полі. Її батьки – Железняк Олександр Іванович та Наталя Павлівна займались землею неподалік Хрещенівки, що на Херсонщині.
З часом Віталіна познайомилась з Дмитром, з яким вона одружилась і в них народився первісток. Вони переїхали до Херсону і продовжували займатись землею.
Дмитро та Віталіна з дітьми
В грудні 2021 року сім’я придбала будинок в Херсоні, але вони не встигли його обжити. Одразу після переїзду довелось евакуюватись.
«24 лютого, в день коли росія розпочала повномасштабний наступ, ми сіли в автомобіль і поїхали до батьків в Хрещенівку», - розповідає нам Віталіна.
Олександр та Наталя Железняк
Але Хрещенівка недовго була вільною. Росіяни доволі швидко захопили Херсонщину і сім’ї довелось вчитись жити в окупації.
Поступово ЗСУ почали звільняти Херсонщину і Хрещенівка опинилась на лінію вогню. Сім’я вирішила рятуватись і переїхали в Гаврилівку – мальовниче село на березі Каховського водосховища.
«В одній хаті жило 12 чоловік», - приєднується до розмови Наталя Павлівна. «В Хрещенівку ми навідувались за можливості, щоб перевірити майно».
У квітні 2023 року ЗСУ звільнили Петрівку – сусіднє з Хрещенівкою і село. Лінія фронту проходила між двома селами. За словами Наталі Павлівни, в Хрещенівку в’їхати можна було, але назад окупанти вже не випускали, закривши село на виїзд.
Віталіна на ринку у Кривому Розі
«Абсолютно все, що було посаджене і за рахунок чого ми повинні були жити весь рік просто згнило в полі», - говорить Віталіна.
Поля поблизу Хрещенівки
Йшли дні і сім’я почула про вдалі спроби херсонців виїхати на вільну територію. Поблизу «кавуна» можна було рухатись через абрикосову рощу. Шлях був небезпечним, бо точились бої і «прилетіти» могло будь-якої миті. Також стежки могли бути замінованими, щоб сповільнити просування ЗСУ.
Родини Бондаренків та Железняк сіли в авто і спробували виїхати з окупації.
Кавуни вирощені родиною Бондаренків
«Було дуже страшно», - згадує Віталіна. «Дитина увесь час їхала закривши очі руками. Окупанти попереджали, що вони бачать спроби цивільних виїхати через рощу, тож ми це робимо на свій страх і ризик. В одному місці ми виїхали на два БТРи і дуже злякались. Потім ми помітили, що військова техніка підбита і поруч лежать накриті тіла. Ми продовжили свій шлях і змогли прорватись».
Потрапивши в Апостолове, сім’я зареєструвалась як ВПО і Віталіна дізналась, що вона «при надії». Пологи пройшли у Кривому Розі.
«Народжувала я на «Ставках». За пологи я платила тільки за наркоз. Все інше було повністю безкоштовним», - ділиться з нами Віталіна. «Через тиждень нас відвідав педіатр і ми швидко змогли заключити декларацію. Ніяких проблем у нас не виникло, не зважаючи на те, що ми не місцеві».
Діти сім'ї Бондаренків
З часом ЗСУ вдалось звільнити правобережну Херсонщину, в тому числі і Хрещенівку. Сім’я Железняків повернулась додому.
«Хрещенівку ЗСУ звільняли обережно», - говорить Наталя Павлівна. «Так, є зруйновані та пошкоджені будинки, але ситуація набагато краща, ніж в сусідній Петрівці, яку окупанти повністю зруйнували обстрілами. Петрівку звільнили у квітні 2022 року, а нас лише восени. Між двома нашими селами проходила лінія фронту».
Наші співрозмовниці говорять, що після себе окупанти залишили дуже багато небезпечних «подарунків».
Сім'я Бондаренків з батьками
«Була ситуація в Хрещенівці, коли люди посадили город, зібрали його і лише тоді знайшли міну "лєпєсток», - говорить Наталя Павлівна.
Велика проблема Херсонщини – це заміновані поля. Наші співрозмовниці розповідають, що фермери самі шукають міни, після чого викликають саперів. На жаль, спеціалісти не можуть швидко реагувати на всі виклики. Багато вибухонебезпечних предметів залишаються і після обстрілів, через що на полях Херсонщини неодноразово підривалась техніка.
Поля Херсонщини
В той же час руйнування Каховської ГЕС не вплинуло на Хрещенівку.
«В нашому селі вже давно в людей є скважини, які забезпечують нас водою і ми не залежимо від Каховського водосховища», - говорить Наталя Павлівна. «Найбільше постраждали відсутністю води села, які давали нам прихисток – ті, які знаходяться вздовж Каховського водосховища.
Будинок в Херсоні, який сім’я придбала за 2 місяці до повномасштабного вторгнення,повністю зруйнований. Дмитро та Віталіна подали заявку на "єВідновлення", але кошти поки що не прийшли.
Брат Дмитра, Антон Бондаренко, винайняв поле в Нововоронцовській громаді, на якому вирощує кавуни, які продають у Кривому Розі.
«Він зареєструвався в благодійній програмі, де зазначив, чим він збирається займатись. Для підтримки бізнесу міжнародні організації йому надіслали насіння, яким він засадив поле», - розповідає Віталіна.
Зараз вона разом з Дмитром та двома синами живуть у Кривому Розі та продають все те, що вирощують їх родичі на Херсонщині.
Декілька разів жінка їздила з дітьми до батьків у Хрещенівку.
«Я двічі потрапляла під обстріл в Хрещенівці і батько мене з дітьми одразу відвозив назад у Кривий Ріг», - ділиться Віталіна, - хочеться частіше повертатись додому, але безпека дітей важливіша».
Сім'я Железняків з онуками
Дмитро та Віталіна чекають, коли ЗСУ звільнять лівобережну частину Херсонщини і сім’я зможе повернутись додому.
«Як тільки стане безпечно для дітей, ми знову повернемось додому і знову будемо займатись тим чим звикли, – землею», - ділиться з нами Віталіна.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
