Журналісти 0532.ua побували в одній із тих локацій, де повсякчас проходять тренування полтавських спортсменів, котрі нещодавно на змаганнях з триатлону в Житомирі завоювали призові місця серед дитячо-юнацьких спортивних шкіл та принесли рідному місту золоті та бронзові винагороди. І навіть після такого великого підйому учасники команди не збираються відпочивати. Вони активно продовжують вдосконалювати свої навички і вкотре, тримаючи в долонях кермо від шосейного велосипеда, виїжджають на трасу.
Поки команда займається, їх тренер, заступник голови Полтавської обласної федерації триатлону, Павло Сергійович Калініченко розповідає, що на сьогодні групу триатлонистів складає приблизно 50 людей різної вікової категорії, а саме - маленькі дітки, підлітки та дорослі. Серед цієї кількості спортсменів представляти Полтавщину на командному чемпіонаті України в Житомирі з триатлону поїхали лише дванадцятеро вихованців обласного комунального закладу «Олімпійські надії». Вони продемонстрували свої навички з плавання, їзди на велосипеді та бігу. Учасники змагань переходили з басейну на велоетап, а з велоетапу прямували на біг.
Полтавська команда юнаків у підсумках виборола золото. (Георгій Герасименко, Владислав Микитенко, Дмитро Касьяненко). Бронзу здобули полтавські спортсмени Василій Василенко (кадети) та Юрій Тютюнник (юніори).
За словами Павла Сергійовича, до змагань у Житомирі члени групи були підготовлені вже заздалегідь, адже команда у Полтаві тренується впродовж кількох років. Увесь цей час вони вдосконалюють свої навички й перевершують минулі результати з плавання переважно в басейні “Дельфін” та “Акварена”, бігають на стадіоні "Ворскла" ім. Олексія Бутовського та мають певну локацію на Леваді, з якої починають стартувати на велосипедах аж до самої траси. До речі, спортсмени час від часу додатково відвідують навчально-тренувальний збір в Болгарії з юніорською збірною України.
Тренер додає, що на змаганнях багато хто з учасників зміг перевершити свої показники, а дехто навіть виконав нормативи кандидата майстра спорту. Серед них - Софія Бондаренко. Тендітна дівчина завоювала перше місце та виборола золото на чемпіонаті України з триатлону в Житомирі, ставши кращою серед юніорок.
Софія розповіла журналістам 0532.ua про успіхи на чемпіонатах України з триатлону та про невдачі й досягнення на чемпіонатах Європи. Також дівчина згадала про відзнаки у спортивній галузі, поділившись переживаннями та враженнями від нещодавніх змагань в Житомирі.
Спортсменка завоювала вже 56 медалей, але не любить цим хизуватися
Раніше Софія довгий час займалася танцями. Потім вирішила спробувати себе у спортивному плаванні. А триатлон є вагомою частиною її життя вже понад чотири роки. Тут їй найбільше подобається плавання. Ймовірно, через те, що раніше займалася окремо цим видом спорту, тому в басейні відчуває себе наче у власній стихії.
Дівчина змогла досягнути високих результатів у цьому виді спорту та врешті-решт опинитися на великому спортивному п'єдесталі, досягнувши також успіхів у бігові та велоспорті.
Коли розмова зайшла про нагороди, дівчина уточнила, що на цей момент має 56 медалей. Утім не дуже хотіла б про це говорити, тому що не любить ними хизуватися.
- Відзнаки приносять тільки відчуття радості за те, що змогла показати, що я можу чогось досягти, і головне - довела це сама собі.
Успіхи та невдачі в триатлоні
Софія ділиться, що, маючи вже низку нагород, в яких більшість — призові місця, не завжди є впевненою у власних силах та постійно хвилюється на змаганнях.
- Я завжди хвилювалася перед змаганнями, але це почуття загострилося, найімовірніше, тоді, коли після четвертого місця на Кубку Європи в Туреччині, я змагалася на чемпіонаті Європи в Італії і навіть не потрапила до фіналу.
Софія Бондаренко під час Кубку Європи у Туреччині.
Дещо несправедлива критика за четверте місце на Кубку Європи в Туреччині знизила мотивацію спортсменки перемагати. Після цієї невдачі, дівчина ще брала участь у змаганнях в чемпіонаті Європи у Литві, на яких впала перед транзитною зоною й отримала поранення, сліди яких залишилися по сьогоднішній день. Проте Софія все одно боролася до останнього.
Вже потім результати на інших турнірах в Європі були не на високому рівні. Софія ділиться, що, перебуваючи в Бельгії, з'явилися думки поставити триатлон на невелику паузу або взагалі його кинути та зайнятися чимось іншим. Однак, після тимчасової перерви, згадуючи рідний колектив в Полтаві та свого тренера Павла Сергійовича, який, незважаючи ні на що, підтримує та розуміє команду, захотілося швидше повернутися до тренувань й брати участь у змаганнях вже на Батьківщині.
- Коли я зрозуміла, що в Україні безпечно, повернулася назад до Полтави і стала знову займатися триатлоном. Отримавши відповідну гармонію, я з новими силами почала тренуватися і брати участь у змаганнях. На щастя, три змагання у Львові пройшли успішно, адже, вигравши їх, стала чемпіонкою України. Згодом здобула подібну перемогу, але вже на Житомирщині.
Спортсменка згадує, що найбільшим її досягненням за весь час у спорті було потрапляння до фіналу чемпіонату Європи з триатлону в Туреччині у 2021 році.
- На Чемпіонатах Європи найчастіше стартують три запливи приблизно по 30 осіб, перші 12 спортсменів з кожного запливу потрапляють у фінал А, інші — у фінал Б. І на наступний день знову стартують вже у фіналах. Великим досягненням вже є потрапляння до фіналу А. Якщо не помиляюсь, після мене ніхто з юнаків чи юніорів не зміг цього повторити, та я й сама більше не змогла, - зізнається Софія.
Розповідь чемпіонки про змагання в Житомирі
Софія говорить, що найважчим було проходити дистанції із бігу та їзди на велосипеді.
- Я пропливла на змаганнях першою. Проте на вело мене обігнали дві дівчини. Їхати, власне, було важко. На біговий етап вийшла третьою.
Дівчина додає, що бігати було також нелегко, однак це не завадило їй посісти перше місце на п'єдесталі, ставши чемпіонкою України серед юніорок.
- -Змагання, на перший погляд, здавалися важкими і я відповідно себе налаштовувала на боротьбу.
Чемпіонка додає, що найбільше зі змагань в Житомирі її вразили наставники чужих команд, які на кожному шляху її також підтримували та вболівали від щирого серця.
Софія вже у статусі чемпіонки України серед юніорок додає, що ймовірними невдачами все одно боїться розчарувати свого тренера, не справдивши тих надій, які він на неї покладає. Але, не зважаючи на це, дівчина, як багаторазова чемпіонка та переможниця багатьох змагань, у свої 17 років є великим прикладом та взірцем для інших спортсменів, які тільки крокують до вершини свого спортивного п'єдесталу. Втім, спортсменка зізнається, що чим вище літаєш, тим сильнішим є страх упасти.
- Досягнувши певних висот, отримавши певний статус, страшно це втратити. Ставши одного разу чемпіонкою України, здається, що я не маю права зійти на другу сходинку п'єдесталу. Але так лише здається, бо життя створене не лише зі злетів.
Очевидно, у спортивному житті не обходиться без падінь. Але наполегливість та робота над собою, зрештою, дають поштовх новим злетам. І призові місця спортсменки на чемпіонатах України з триатлону є тому яскравим підтвердженням.
***
За якісну підготовку до спортивних змагань вихованці обласного комунального закладу «Олімпійські надії» висловлюють подяку тренеру Павлу Сергійовичу Калініченку, який постійно вболіває за спортсменів та підтримує їх на кожному шляху.
Павло Сергійович вже впродовж 12 років виховує, тренує та готує майбутніх чемпіонів до найвищого етапу в їхньому спортивному житті. На його рахунку вже низка вдячних вихованців, котрим тренер дав поштовх, щоб вони вже самотужки могли зайняти своє місце на вершині великого спортивного п'єдесталу. Дивлячись на всі ці здобутки, Павло Сергійович зізнається, що раніше навіть не міг подумати, що колись стане професійним тренером.
- Колись мій тренер, Інеса Рудольфівна Гетьман, попрохала допомогти потренувати дітей. З часом мене сильно потягнуло цим займатися, і, як виявилося, сподобалося навчати та ділитися власним досвідом!
Колектив ДЮСШ «Олімпійські надії» висловлює вдячність начальнику Полтавської обласної військової адміністрації Дмитру Луніну та начальниціУправління молоді та спорту Полтавської облдержадміністрації Марині Трохименко за сприяння у придбання для відділення ДЮСШ «Олімпійські надії»машину супроводу. Тепер, з її появою, велотренування для дітей проходять набагато безпечніше.
Михайло Михайлюк для 0532.ua
