Віктор Перцюх народився у Полтаві 11-го лютого 1974-го року. До початку повномасштабної війни працював водієм на підприємстві «Пластиком». Був відомим у середовищі полтавського аматорського футболу, грав за ветеранську команду «Подол 40+».
Із початком повномасштабної військової агресії росії проти України був мобілізований за військовою спеціальністю «механік-водій». Віктор міг залишитися у Львові у якості інструктора, але прийняв інше рішення і разом зі своєю частиною вирушив на передній край захисту України.
Був командиром БМП, головним сержантом. Його 1-а механізована рота 34-го батальйону 57-ї бригади у квітні вела важкі оборонні бої у районі Новотошківського. 22-го квітня позиції наших воїнів потрапили під масований обстріл.
Зруйноване російськими обстрілами Новотошківське
Того дня із Віктором обірвався зв'язок. Рідні та близькі вважали його зниклим безвісти, доки у травні не отримали підтвердження загибелі. Про це повідомив один із побратимів, який бачив, як ворожий осколок потрапив воїну у легеню.
На жаль, через високу інтенсивність бойових дій наші захисники не змогли забрати тіла Віктора Перцюха та інших його загиблих побратимів із поля бою. А після того, як ця територія опинилася під російською окупацією, ворог навідріз відмовився віддавати тіла наших воїнів.
-Намагалися різними шляхами, зверталися і до релігійних організацій, і через афганців. Нічого не вдалося. Немає навіть достовірної інформації, де поховано мого брата та інших воїнів. Ми, їх рідні, хочемо забрати їх, щоб провести, попрощатися, як це має бути, і поховати на рідній землі, - говорить брат Віктора – В’ячеслав Перцюх.
Коли усі можливі варіанти повернення тіл наших воїнів були вичерпані, рідні військових вирішили звернутися до Президента України Володимира Зеленського. На сайті президента зареєстрували петицію №22/148842-еп, у якій прохають допомоги у вивезенні тіл українських військових, загиблих під Новотошківським та Тошківкою на Луганщині.
За перших чотири дні (із дев’яноста) петиція набрала трохи більше 1000 голосів із 25 000 потрібних. Тому рідні прохають полтавців підтримати їх звернення і проголосувати за петицію.
-Наші полеглі герої віддали за країну найцінніше, що в них було - власне життя, і найменше, що ми всі зможемо для них зробити - це повернути їх тіла рідним та близьким, - йдеться у тексті петиції.
Ми також прохаємо наших читачів підтримати цю петицію. І дозволити Віктору Перцюху та іншим українським героям повернутися та бути похованими на власній землі, за яку вони віддали життя у боротьбі із ворогом.
Підписати петицію можна за ось цим посиланням. Разом із нескладною реєстрацією це займе у вас 5-10 хвилин. Давайте допоможемо нашим воїнам повернутися додому, щоб рідні могли провести їх у останню путь.
