Російська федерація на окупованих територіях діє як справжній окупант. Забирає приватні підприємства, невеличкі бізнеси, привласнює приватні квартири мешканців.
Але упаковує весь цей звичайний грабіж у дуже замудрені фрази та наукові терміни.
«Російська газета» офіційно повідомила, що на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей уряд вже вкрав 45 підприємств і передав їх «новим власникам».
«На федеральном уровне разработана схема передачи их в аренду добросовестным инвесторам. 45 предприятий уже передано. На первом этапе идет инвентаризация и разграничение имущества в федеральную или региональную собственность. Далее идет независимая оценка и регистрация. Фонд развития территорий принимает заявки на имущественные комплексы от инвесторо», - цитує газета заступника директора департаменту регіональної промислової політики Мінпромторгу РФ Максима Петрова.
Але насправді ніякої законної схеми не існує, каже російська журналістка Анастасія Стогней, яка працює на британське економічне видання Financial Times.
В інтерв’ю іншому опозиційному журналісту із РФ Майклу Накі вона розповіла, що жодних законів щодо привласнення іноземних компаній не існує. Все тільки на рівні якихось рішень уряду, дуже ситуативних.
Тому по факту все відбувається так. Іноземна компанія, яка хоче продати свій бізнес у Росії, звертається до спеціально створеного комітету, подає документи, а комітет збирає заявки від росіян, бажаючих купити цей бізнес. А потім приходить глава Чечні Кадиров і каже, що це підприємство потрібне йому. Тож всі інші замовники відфутболюються, на підприємстві створюється тимчасове керівництво, а очолює це керівництво представники Чечні і особисто Кадирова.
За словами Анастасії Стогней, саме так росіяни вкрали завод з виробництва йогуртів DANON і віддали прибутковий бізнес Кадирову.
У випадку із бізнесом на окупованих територіях, вся схема виглядає ще простіше. Ніяких тобі комітетів – підприємства, які сподобались декільком впливовим людям РФ, просто забирають заводи собі.
Саме так Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча перейшов до рук Кадирова. Окупанти повідомляють про початок роботи аж трьох цехів на ММКІ. Але насправді це ремонтні, а не виробничі цехи. Налагодити металургійне виробництво в Маріуполі наразі неможливо з чотирьох причин.
1.Руйнація обладнання. Розмір інвестицій не окупиться ніколи, особливо в умовах санкцій, коли Росії важко продавати навіть власну металопродукцію, не кажучи вже про крадену українську.
2.Нестача газу. Газ поставляється до Маріуполя по резервній гілці, його обсягів не достатньо для забезпечення промислового попиту.
3.Нестача електрики. Електроенергія поставляється до Маріуполя по резервним гілкам, основні потужності знаходяться на території, яка контролюється Україною, тож для промисловості наявних обсягів електроенергії недостатньо.
4.Нестача професійних кадрів. Більша частина професійних металургів, кваліфікованих інженерів виїхала з Маріуполя. На території РФ інженерів також не вистачає, бо їх женуть на фронт, на м’ясні штурми. Нема кому працювати навіть на діючих заводах, не кажучи вже про руїни Метінвеста у Маріуполі.
Ось ці 4 причини не дозволять росіянам запустити металургійне виробництво. Кращий доказ цьому – невиконані обіцянки запустити «Азовелектросталь». Цей завод екологічно небезпечний, але виробництво сталі там доволі дешеве за рахунок недорогої електроенергії. Бо основна технологія на заводі - плавлення сталі завдяки електриці. Тож її треба дуууже багато. А в Маріуполі відчувається її нестача навіть на побутовому рівні.
Але і це не все. Вже сьогодні ясно, що ніякої виплавки сталі не буде, тому що колишній мер окупованої Макіївки Сергій Голощапов та директор "Донецької промислової компанії" Олексій Петрусенко розкрали на заводі все, що можна. І тепер вже самі росіяни звинувачують цих панів у мародерстві на маріупольському заводі "Азовелектросталь".
Тому зараз окупанти вигадують чергову байку про створення на базі «Азовелектросталі» та «Азовмашу» одного об’єднаного підприємства «Маріупольтяжмаш». Але це лише імітація діяльності, за якою стоїть банальне розкрадання залишкового майна. Ніяких двох заводів більше не існує.
Аналогічна ситуація і на ММК ім.. Ілліча, і на «Азовсталі» - щоденно там працюють чорні бригади, які розпилюють та вивозять на металобрухт залишки дороговартісного металургійного оснащення.
Проте це не заважає росіянам розказувати про велике відродження промисловості у регіоні і про відновлення проєкту «Еврорегіон Донбас».
Цей проєкт народився ще за часів Януковича, у 2010 році. І мав за мету стерти кордони в прямому сенсі цього слова між прикордонням України та РФ. Росіяни вкладали чималенькі кошти у цей проєкт, фінансували роботу українських науковців та чиновників, тягали на заходи українських студентів.
«Російська газета» пише, що цей проєкт був згорнутий у 2014 році, після втечі Януковича. Але насправді це не так. Напередодні повномасштабного вторгнення, ми на сайті 0629 досліджували діяльність проєкту («Еврорегион Донбасс»).
«Єврорегіон Донбас» був живий. Там проводилися конференції щодо облегшення транскордонного співробітництва (у той час, коли Путін вже зібрав 200 тисяч своїх військ на кордоні з Україною). Харківський професор виступав з докладом на цю тему на конференції.
І ось тепер росіяни знову підживлюють цей проєкт, тільки вже без пристави «Євро». Тепер тільки «Донбас» для росіян має значення. «Содружество Донбасс» складається з чотирьох регіонів: Донецької, Луганської областей України (окуповані частини) та Ростовської і Вороніжської областей РФ.
Серед актуальних напрямів спільної роботи окупанти і колаборанти назвали виробництво безпілотних апаратів для вбивства українців, створення загального транспортного каркасу, спільне використання (читай – пограбування, ред. 0629) Азовського моря.
Проте попри окупацію українських регіонів, кордони у «Содружества» так і не щезли. Навпаки, вони стали ще міцнішими.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube
