У Кривому Розі відбулась акція «Не мовчи! Полон вбиває!», мета якої - нагадати про українських військовополонених, які понад півтора року утримуються в полоні.
Про це повідомляє 0564.ua.
Вчора, 17 грудня, рідні та близькі військовополонених з різних військових частин вийшли на акцію щоб нагадати суспільству та всьому світу, що наші Герої вже другий рік в ворожому полоні.
Учасник акції Данило розповів, чому прийшов на цей захід:
- Ми зібралися сьогодні на акцію, щоб нагадати нашому суспільству, що наші хлопці досі в полоні, що їх не обмінюють. Хлопці в Маріуполі стояли за нас, щоб Україна жила, тому наш обов'язок стояти тут, щоб вони жили разом з нами у вільній Україні.
Дарія - сестра військовополоненого бійця полку "Азов". Прийшла на акцію разом з маленькою донькою:
- Мій брат потрапив в полон з азовсталі і досі ми не маємо ніяких відомостей про стан його здоров'я чи навіть живий він ми не маємо. Ніхто нам нічого не пояснює, не дає ніякої інформації. Де гарантії президента чи Червоного хреста, які надавалися? Де це все? Рік і сім місяців він знаходиться в полоні і ніяких відомостей. Ми знаємо, що Азов у росії визнано терористичною організацією, до них там "особливе" ставлення, тобто мається на увазі, що вони кожен день переживають страждання, катування, голод і страх смерті. Але ми чекаємо.
- Я на акції хочу нагадати про наших військовополонених, тому що в мене в полоні рідний брат. Він вийшов із Азовсталі 17 травня 2022-го року і досі знаходиться в полоні російської федерації. Ми хочемо нагадати всім, щоб ніхто не забував, що у нас в полоні знаходяться величезна кількість людей, величезна кількість військовополонених, щоб люди пам'ятали і завжди про це знали, - зазначила пані Вікторія.
Учасниця акції Анастасія була на акціях під КМДА останні тижні щодо виділення коштів на ЗСУ.
- Зараз приїхала додому і хочу підтримати наших людей тих, кого треба повернути з полону.
Роман чекає з полону друга Микиту:
- Він захищав Маріуполь в складі Національної гвардії України. Дуже чекаємо на нього!
- Я сама з переселенка з міста Маріуполя і для нас це дуже важливо. Наші хлопці, що перебувають в полоні досить довго, всі знають, як вони там почуваються, тому дуже важливо, щоб вся країна про це казала. Не тільки родини, котрі чекають своїх рідних, а всі, абсолютно всі, бо зараз в країні війна і це стосується кожного. Тим паче, що хлопці стояли за всіх і всі повинні про це казати, - розповіла на акції пані Олена.
Олександр - батько військовополоненого розповів, що його син був у складі Маріупольського гарнізону і в березні 2022 року потрапив в полон.
- Червоний хрест визнав, що він в полоні тільки в липні місяці. Це те, що нам про нього відомо. Важливо виходити на акції, щоб уряд не забував про нас.
- Сьогодні ми вийшли на акцію, бо от вже півтора роки, як наші рідні знаходяться в полоні. Вже майже два роки вони в цьому пеклі, їх не обмінюють, вони дуже хочуть додому і ми вийшли нагадати людям, що наші рідні знаходяться там і ми всі тут ходимо, ми вільні, ми на свободі завдяки їхньому подвигу, завдяки тому, що вони знаходяться там і ми маємо не забувати про їхній подвиг і боротися за них, як вони боролися за нас, - зазначила сестра військовополоненого Ірина.
Пані Інна вперше вийшла на акцію з підтримки військовополонених і вірить, що після цього може статись якесь диво і її зять повернеться додому:
- Він вже другий рік в полоні. Є віра, може, скоріше повернеться. Весь час в мене дочка ходила на акції, а цей раз я перший раз прийшла і чомусь в мене якась така "чуйка", що ось після акції поверну живого зятя. Чомусь я вірю в це, може буде якесь чудо.
- Сьогодні рівно 19 місяців, як наші захисники вийшли під видом евакуації у ворожий полон. Нашим хлопцям і дівчатам обіцяли 3-4 місяці, але, на жаль, вони знаходяться в полоні 19 місяців, 19 жорстоких катастрофічних місяців. Ніяких умов, ніякої медичної допомоги, втрата ваги понад 40-50 кг, ніякого зв'язку. Понад 7 місяців не відбувається жодного обміну, жодної інформації. В нас просто прірва невідомості, взагалі ніякої інформації. Сьогодні ми вийшли на акцію і створили живий ланцюг, щоб нагадати не владі, а в першу чергу суспільству, бо країна починається з тебе. Ми хочемо нагадати перед новорічними святами, що в когось свята, а хтось на ці свята перебуває в полоні. Ялинка не на часі . Життя потрібно жити, але його потрібно жити гідно, бути надійним тилом, боротися за своїх героїв як вони боролися за нас. Ми хочемо нагадати людям, що голос кожного з вас дуже важливий - просто говоріть про них в соцмережах, говоріть на роботі, в спортзалі, серед друзів. В мене там знаходиться не чоловік, не друзі, в мене там знаходяться всі. І це обов'язок країни боротися за них. На жаль, тут одні рідні, а це обов'язок всієї країни виходити і боротися за них, - розповіла організаторка акції Олександра.
- Тут зібрались родини Маріупольського гарнізону, оскільки наші хлопці, які були на заводі Іліча, вже 20 місяців в полоні. Вже другий Новий рік, Різдво, Дні народження хлопці "святкують" в полоні. Ми - родини, вийшли для того, щоб нагадати, що наші захисники, що наші маріупольські герої, були на захисті нашої держави. Саме заводу Ілліча під час оборони міста дали змогу для інших гарнізонів, притримували ворожі обстріли, ворожі напади. Хотілося б щоб все-таки пришвидшилися обміни, яких вже досить давно немає. Дуже хотілось би, щоб наших хлопців обміняли, оскільки їх вдома чекають рідні, - розповіла пані Лариса, яка чекає з полону свого чоловіка.
- Зв'язку наразі немає із сином, але ми маємо надію. Нещодавно ми зверталися до уповноваженого з прав людини. 30 числа велика робоча група від "Сталевої гвардії" була на зустрічі з уповноваженим з прав людини. Ми вкотре наголосили на тому, що для полонених мають вживатися якісь заходи. Навіть якщо росія їх не віддає, принаймні уповноважений має впливати на те, щоб їхні права, гарантовані Женевськими конвенціями, дотримувалися хоча б частково. Почалися певні зрушення, наразі Координаційний штаб виходить на зв'язок з деякими з рідних, надає інформацію, збирає листи, які будуть передаватися хлопцям. Тобто отакі акції, саме така згуртованість вона має певні результати. Чим більше таких акцій, чим більше нас таких буде, чим більше в суспільстві буде резонанс, тим легше буде хлопцям хоча б отримати листа на Новий рік від рідних і дізнатися, що вони живі. Це дуже важливо для хлопців, які перебувають в повному інформаційному вакуумі, - повідомила Оксана Латанська - мати військовополоненого, голова ГО "Сталева гвардія Кривого Рогу" .
