У Кривому Розі кілька місяців у Театральній студії «Ті самі гойдалки» була створена група для людей старшого віку. Для багатьох учасниць групи це стало важливою частиною життя та активністю, яка дарує позитивні емоції. Вже зовсім скоро криворіжці зможуть побачити спектакль, над яким працювали акторки Театральної студії.
Про це повідомляє 0564.ua.
Як виникла ідея створення групи для людей старшого віку розповіла режисерка театру Євгенія Морозова-Попова.
- До повномасштабного вторгнення росії чверть всього населення України складали люди віком 60 років та старше. Від початку вторгнення люди похилого віку здебільшого залишились в країні не виїхавши за кордон. Культурно-громадський центр «Шелтер+», побачивши потребу, став співпрацювати з Міжнародною організацією "HelpAge International в Україні" при підтримці якої на базі Центру жінки похилого віку займаються фітнесом, опановують скандинавську ходьбу, мають майстерки з різноманітної прикладної творчості, мовний та психологічний клуб та багато іншого, що позитивно впливає на фізичне та психічне здоров’я. Я долучалася спочатку з допомогою на заходи, а вже в новому творчому сезоні згодилась на пропозицію вести заняття акторської майстерності.
Пані Євгенія зазначає, що серед учасниць студії є вимушені переселенки з Херсонської, Запорізької, Донецької областей.
-Є також ті, кому стати вимушеною переселенкою довелося двічі. Є ті, чиї сини, зяті й онуки наразі боронять Україну на передовій, а самі вони регулярно допомагають ЗСУ волонтерською діяльністю. Найстаршій пані серед нас 81 рік, наймолодша - я (39 років). Кожна з 14 панянок в театральній групі знаходить додатково час для творчої реалізації незважаючи на те, що й досі страждають від травм війни та переміщення. Є серед них ті, що пережили смерть близьких людей і, втративши домівки, знайшли тут нове якісне спілкування й безпечний простір для розкриття особистого потенціалу. Я направду в захваті від кожної з них. Не впевнена чи можливо це взагалі цілком осягнути, але я, так чи інакше, є очевидицею поступового душевного зцілення конкретних людей.
-Наразі готуємо в журбі Різдвяний Вертеп, в скорботі переносимо кожну новину про втрати, але ні на мить не втрачаємо віри в Перемогу України. Досліджуємо менталітет українців з його особливим національним гумором, силою природнього колориту й мудрістю національного світорозуміння. Про це все в цьогорічній різдвяній театралізації, яку плануємо показати 24 грудня на подвір'ї Культурно-громадського центру"Шелтер +". Виступ - стане для декого точкою росту і випробуванням, довгоочікуваним й радісним. Аж настільки, бо втілиться одна з юнацьких мрій - виступати на сцені!
Заняття в студії проходять кілька разів на тиждень. Нашій кореспондентці пощастило побувати на одному з них та поспілкуватись з починаючими акторками.
69-річна пані Світлана розповіла, як дізналась про Театральну студію та чому стала її учасницею.
-Моя донька - вчителька і вона водила сюди своїх дітей в групу із вивчення англійської мови. І це в мене відклалося в душі. Потім в родині були тяжкі ситуації, я трохи випала із активного життя, а потім мені моя давнішня знайома і колега подзвонила і каже: Світлано, ну що ти сидиш, я он їжджу з мікрорайона сюди, а ти живеш поруч, відвідуй «Шелтер+», тут так цікаво, і фітнес є, так все добре.
Пізніше знайома запросила пані Світлану на звітній концерт, який проходив в «Шелтер+».
- Після концерту я ледь дійшла додому, ледве дочекалися наступного дня, щоб прийти і записатись в «Шелтер». Я ходжу з липня місяця сюди, пішла спочатку на фітнес.
За словами криворожанки, в Культурно-громадському центрі особлива атмосфера.
-Оця атмосфера, яка тут вітає в цьому приміщенні, в цьому Центрі, вона прямо затягує і затягує до всього, на що не подивишся. І я поступово, не помічаючи цього, втягнулась в це.
Пані Світлані так сподобалось в Центрі, що вона записалась на фітнес, в театральну студію, на в'язання гачком, на англійську мову, а зараз її ще запросили в танцювальний гурток, а донька порадила ще й записатись в групу з петриківським розписом.
-Щодо Театральної студії, то перше, що хочу сказати, то це відзначити наших тренерів, волонтерів, які з нами займаються - вони просто від Бога, вони всі за призначенням тут. У нас заняття з пані Євгенією проходять півтори години і ми оце як приходимо, розкриваємороти і закриваємо, коли вона каже, що вже все закінчила, оце настільки все цікаво.
Жінка відзначає, що заняття в Театральній студії дуже корисні для неї.
- Тут ми відпрацьовуємо різні життєві ситуації, говоримо про якісь приклади з власного досвіду. Ну, а атмосфера тут… і вражень необмежена кількість.
Пані Світлана все життя працювала у відділі кадрів, а бути акторкою мріяла ще коли була школяркою. Її дядько жив в москві і вона хотіла вступати в місцеве театральне училище. В 9-му класі вона навіть поїхала туди подивитись на це училище.
-Коли я прийшла в Театральну студію і пані Євгенія дала нам перше завдання – розказати, що в житті було «на жаль», а що «на щастя», то я сказала: на жаль, я не поступила, а на щастя, моя мрія все ж таки збулась тут і ще, я не живу в росії, на велике щастя.
Тож, пані Світлана наголосила, що мрії здійснюються.
61-річна пані Любовь ще в студентські роки трошки займалась в театральній студії. Коли вона жила в Херсоні, теж ходила до театральної студії.
-Грали трошки Шевченка та про Костомарова. В нас своя режисерка була, яка сама писала сценарій.
За півтора роки до повномасштабного вторгнення пані Любов повернулась з Херсону до Кривого Рогу. Коли дізналась, що в КгЦ «Шелтер+» в Театральній студії «Ті самі гойдалки» відкрилась група для людей старшого віку, то одразу ж записалась.
- Це таке щось рідне, щось таке, що не виходить, але дуже хочеться. Знаєте, я не думала, що тут буде все настільки серйозно. Женя нам викладає всі нюанси як наче ми в театральному училищі якомусь займаємось. Ми почали з того, що ми грали етюди і це настільки серйозно все. Але вона так все викладає, що це здається так легко, хоча все це дуже складно. Женя все це так подає, все це так майстерно викладає, що ніхто не залишає цю студію, всі хочуть і далі ходити. Ми всі просто в захваті і від студії, і від самої Жені.
59-річній пані Марії найбільше подобається дізнаватись різні нюанси театральної майстерності.
-Одне й те саме речення можна сказати зовсім по-різному - наголос зробити десь на початку слова, або в кінці, або сказати одну й ту саму фразу зовсім по-іншому завдяки своїй інтонації.
53-річна пані Олена додала, що на заняттях в театральній студії вони можуть бути ким завгодно.
-Ми тут можемо бути якимись овочем чи якимось елементом кухні. Розумієте, треба говорити від третьої особи, настільки це гарно і це треба так швидко. Розумієте, у нас працює мозок,а це важливо щоб ми в нашому віці його напрягали, щоб не було деменції. Дуже гарний у нас настрій, тут атмосфера така гарна і ми йдемо в захваті потім.
60-річна пані Тетяна зазначила, що рідні підтримують її нове захоплення.
-Я все життя боялась публіки, а от від пані Жені я вперше чую, що це не страшно, що це цікаво.
62-річна пані Любов вважає, що подібні заняття під час війни важливо проводити.
-Таким чином ми трохи відволікаємось і зменшуємо тривожність. І ми тонше розуміємо психіку людини, тому що самі намагаємось перевтілитися в цей образ і зрозуміти його почуття. Це творча робота і вона розкриває нас зсередини. Навіть ті, хто не займався ніколи, пробують і виходить. Це, виявляється, дуже цікаво і корисно.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
