Дебют Владислава Зіневича
Нещодавно в Коростенській Публічній бібліотеці відбувся щорічний літературно-мистецький фестиваль «Просто на Покрову».
Про це інформує Коростень МЕДІА.
На свято приїхали поети та письменники, прийшли школярі, які мали можливість виставити на суд компетентного журі свої твори – прозу і поезію.
Для Владислава Зіневича це було вперше. Дев’ятикласник ліцею №3 з третього класу пише вірші.
– Це мені, мабуть, передалося від матусі, яка у свій час теж писала поетичні твори. Мої перші вірші, звичайно, були не такими, як тепер. Я виріс, і працюю над кожним словом довго і скрупульозно.
Поетично обдарованого учня підтримувала вчителька української мови та літератури Людмила Дмитрівна Велешко. Вона і зараз йому допомагає, хоча вже не працює.
На «Поетичний марафон» Владислав приніс поезії про рідну мову і воїна, який захищає на сході його дитинство.
Компетентне журі з хвилюванням слухало поета-початківця, хоча він і сам хвилювався. Бентежні слова поезії зачепили серця усіх присутніх.
І перше місце, яке посів Владислав у своїй номінації серед школярів, стало для нього неочікуваним, але вірші були варті того.
– Поезія – це моє хобі, – говорить юнак. Його перша рукописна збірка вже є у ліцеї, де він навчається.
– Можливо, колись я видам і справжню, – каже. – Час покаже.
Зараз у нього головне - навчання, адже має хороші оцінки і може бути претендентом на свідоцтво з відзнакою про неповну середню освіту.
Тож нехай і перша літературна нагорода буде для Владислава добрим початком і в дорослому житті не загубиться любов до поетичного слова.
Вірші Владислава
Ода рідній мові
Слухаю я пісню колискову,
Серце пестить кожен звук в мені,
Дякую батькам за рідну мову,
Що посіяли в душі моїй малій.
В школі я плекаю рідну мову,
Насолоджуюсь навчанням кожну мить,
Відчиняю потаємну зброю,
Скарб дідів моїх з тисячоліть.
Десь подорожую за кордоном,
Струни серця знову затремтять,
Чую рідну українську мову,
Світ завжди нас буде поважать,
Бо Вкраїна наша світанкова,
Родить кожен рік, і кожен раз,
Націю талантів скрізь відомих,
Що прославлять край наш навіки!
* * *
Прокидайся, солдате, бери автомата,
У серці зароджена помста за страти,
За Харків, Ізюм, за Крим, за Донбас,
Аж доки у серці весь біль не погас...
Готуйся, на жаль, ця війна не коротка,
Чекає на ворога помста солодка,
Готуйся щоразу свій дім захищати,
Хоч не ми це почали, та нам це кінчати!
Ніхто у нас волі не зможе забрати,
Готуймося, браття, другий раз не вмирати!
Соломія Думська, КоростеньМЕДІА
