Шизофренія – це серйозний і хронічний психічний розлад, при якому пацієнти стикаються зі зміненою інтерпретацією реальності та переживають різноманітні симптоми, які можуть включати галюцинації, марення, порушення мислення та соціальної функції.
Шизофренія має три основні фази, які варіюють за ступенем і тяжкістю симптомів: початкова, активна та залишкова. У початковій фазі можуть спостерігатися невеликі ознаки дезорганізації та соціальної неспроможності, а також спотворення у сприйнятті навколишнього світу.
В активній фазі стан пацієнта погіршується, симптоми стають більш вираженими, включаючи галюцинації, марення, порушення мислення та хаотичну поведінку. У залишковій фазі стан пацієнта стабілізується чи покращується, але залишаються деякі симптоми.
Причини розвитку шизофренії досі залишаються незрозумілими. Для з'ясування, чи це захворювання може успадковуватися, вчені проводили дослідження на близнюках. Однояйцеві близнюки, у яких генетичний код повністю збігається, показують, що якщо один з них має шизофренію, ймовірність розвитку цього розладу в іншого близнюка становить близько 50%, навіть якщо вони виховуються окремо. У різнояйцевих близнюків, у яких генетичний код частково збігається, ймовірність захворювання становить близько 12,5%. Загалом, всього близько 1% населення світу має шизофренію.
Якщо в історії сім'ї хтось зіштовхнувся з діагнозом шизофренії, це може збільшити ризик розвитку цього розладу у нащадків. Але все одно ризик, пов'язані з генетикою, залежить, наскільки гени людини схожі на гени предка з діагнозом.
Важливо, що немає єдиного гена, відповідального за розвиток шизофренії. Цей складний психічний розлад пов'язаний із комбінаціями генів, які можуть підвищувати або знижувати ймовірність розвитку хвороби. У деяких поодиноких випадках, руйнування частини хромосоми 22, може сприяти розвитку шизофренії.
Дослідження також вказують на зв'язок між розвитком шизофренії та змінами рівня нейротрансмітерів, таких як дофамін та серотонін, а також дисбалансом між цими двома нейромедіаторами або змінами чутливості до них.
Сильний стрес (важка втрата, втрата роботи або дому, розлучення, кінець стосунків, фізичне, сексуальне чи емоційне насильство), зловживання наркотиками, низька вага, асфіксія при народженні та передчасні пологи – все це підвищує ризик розвитку шизофренії, але тільки якщо до неї є генетична схильність.
Єдиного тесту на встановлення шизофренії немає, діагноз ставить психіатр під час особистої консультації. Ліків проти шизофренії не має, але лікарі вміють підтримувати та покращувати стан пацієнта. Це робиться за допомогою антипсихотиків – препаратів, які пригнічують психічну діяльність, емоційний стан, усувають марення та галюцинації, не порушуючи свідомість.
Крім того, використовується психотерапія та соціальна адаптація. Чим раніше людина з шизофренією звернеться до лікаря, тим краще. Дотримання плану лікування може запобігти погіршенню стану.
Шизофренія не провокує жорстокість, тому більшість людей не небезпечніші за здорових. Але симптоми заважають жити. Шизофренія спричиняє інвалідність через порушення психіки, може впливати на навчальну та професійну діяльність.
Хороші новини: при належному догляді, правильно підібраному лікуванні та психотерапії, підтримці близьких життя людини з шизофренією може бути наближене до звичайного.
Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.
Джерело: health.24tv.ua
