Якщо ви ще не встигли почитати два наших попередніх матеріали про відомих чернівчан, то ось посилання на них:
Відомі люди Чернівців - що варто про них знати
Що варто знати про відомих чернівчан - добірка цікавих фактів
Український громадський та політичний діяч, фінансист, доктор права, адвокат, суддя, перший ректор ЧНУ. Народився у Чернівцях у 1840 році.
Родина майбутнього адвоката була українсько-румунською. Костянтин Томащук закінчив Чернівецьку гімназію і вступив до юридичного факультету Львівського університету, офіційно став доктором права.
Костянтину Томащуку випала нагода скласти іспит на адвоката у місті Германштадт, Румунія. Після успішного складення іспитів працював у вищому крайовому суді. Проявивши себе досить професійно, за що його призначили радником крайового суду в Чернівцях.
До самої смерті адвокат обирався депутатом нижньої палати австрійського парламенту. Відразу ж, як тільки випала нагода, після обрання депутатом парламенту, Костянтин Томащук ініціював свою давню мрію – заснувати у Чернівцях університет. Пристрасно наполягаючи, що саме там він потрібен, громадський діяч довів свою справу до кінця.
4 жовтня 1875 року відбулося відкриття Чернівецького національного університету, в якому він і став першим ректором.
Підпишіться на наш Viber
Австрійський історик, етнограф, фольклорист, педагог, громадський діяч, професор і ректор Чернівецького університету народився 31 серпня 1866 року у Чернівцях.
Раймунд Фрідріх Кайндль походив із родини німецького колоніста. Його батько, Антон Кайндль, працював учителем малювання у Чернівецькій головній школі, а згодом в учительській семінарії. Мати, Ернестіна з Вінклерів, походила із збіднілого дворянського роду з Франкфурта-на-Майні.
В домі Кайндлів працювала служниця - старенька гуцулка. Вона розповідала дітям старовинні казки, легенди і перекази, привіваючи любов до місцевого фольклору та мелодійної української мови. Щойно навчившись писати, Раймунд Фрідріх почав записувати почуті казки та легенди. Змалку він полюбляв оглядати цікаві споруди та місця, пов'язані з минулим краю.
Під час етнографічних експедицій долиною Черемошу він познайомився з донькою службовця лісозаготівельної фірми в Устеріках Людмилою Кіслінгер, яка допомагала йому збирати етнографічний матеріал. Спільна дослідницька робота зблизила молодих людей, і 16 листопада 1893 року вони повінчалися у Кутах. Її батько прожив серед гуцулів 25 років і повідомив Кайндлю багато цікавої інформації про їхній побут і звичаї, а Людмила - про їжу, ткацтво й вишивку.
В результаті багаторічних етнографічних експедицій дослідника в Карпатські гори побачила світ фундаментальна праця Кайндля “Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази”.
Поряд із роботою як учителя, викладача і лектора в галузі австрійської історії вчений віддавав багато сил і часу буковинському краєзнавству, етнографії та фольклористиці.
Після початку Першої світової війни Кайндль організував допомогу для німців-біженців. Через декілька тижнів зрозумів, що йому загрожує депортація до росії, тому він виїхав до Румунського королівства, а звідти вже дістався до Відня. На початку зимового семестру 1915/1916 років професора Кайндля запросили очолити кафедру історії Австрії Ґрацького університету. Там вчений працював до смерті в 1930 році.
Підпишіться на наш Telegram
Одні джерела називають німцем, Йоганом, Йоханном, інші - поляком, Яном. Уродженець Чернівців, якого батько називав Іваном. Польсько-австрійський хірург народився 15 травня 1850 року у Чернівцях.
Ян Микулич-Радецький був професором у Кракові, Вроцлаві та Кенінгсберзі. Він був винахідником нових операційних технік та інструментів, одним з піонерів антисептичних та септичних методів. У Польщі він вважається одним з засновників Краківської хірургічної школи.
1 березня 1897 року хірург Ян Мікулич-Радецький виконав першу операцію у рукавичках та масці. Більш звичні нам медичні маски з'явилися лише наприкінці 19 століття. Практично одночасно їх винайшли француз Поль Бержер та Ян Мікуліич-Радецький.
Крім того, видатний хірург мав здібність до мов і самостійно навчився грі на органі, був піаністом.
Геніальний лікар та дослідник збудників інфекційних хвороб, який зробив справжню революцію у світовій хірургії 19-го століття.
Народившись в 1847 році в тодішньому селищі Роша та закінчивши Чернівецьку класичну гімназію (нині Чернівецький ліцей №1), він навчався на медичному факультеті Віденського університету. В 1875 році молодий лікар отримав диплом та працював в клініці знаного австрійського хірурга Т. Більрота. Згодом був запрошений на посаду хірурга в петропавлівську лікарню санкт-петербурга. Одночасно з роботою він встигав навчатися та захистив дисертацію.
Першим у світі наважився з'єднати жовчний міхур з тонкою кишкою пацієнту хворому на рак підшлункової залози, першим виконав ряд унікальних для тої епохи операцій.
Робота військовим хірургом в Ясському лазареті під час російсько-турецької війни підштовхнула Монастирського до вивчення інфекційних хвороб, зокрема правця (збудника якого назвали паличкою Монастирського-Ніколайєра) та сапу. Дослідження вченого присвячені також питанням місцевої анестезії.
Життя Нестора Монастирського обірвалось в 40 років. Лікар самотужки поставив собі діагноз невиліковної хвороби.
Читайте: Пісня буковинця стала гімном захисника Азовсталі
