Велетенський помідорний кущ заввишки 4 метри 20 сантиметрів виріс на городі Василя Лисака з Шершенівки, що на Борщівщині.
– Думав буде кущ, а виросло височезне дерево, – не приховує свого здивування господар. – За свої майже 62 роки вперше таке чудо бачу. Та й хто до мене приходить, не можуть очей відвести від цього велетня. Питають, де я взяв насіння. Я ж купував звичайну розсаду у чоловіка, який навесні приїжджав у наше село. Тоді у нього багато людей брали помідори, а велетень виріс лише у мене. Продавець казав, що ці помідори високорослі. Але щоб настільки – напевно, й сам не знав.
Про сорт я не розпитував. Головне, дивився, щоб стебло було міцне. Купив двадцять рослин. Висадив на грядку, біля кожного кущика закопав кілки заввишки один метр тридцять сантиметрів. Поливав і підгодовував усіх однаково: міндобривом і курячим послідом. Напевно, цей гігант щось крадькома їв (сміється – авт.).
Чоловік розповідає, що кущ і справді ріс як на дріжджах. Вже невдовзі довелося змінювати кілок на двометровий. Але й того не вистачило, пише Сільський господар.
– Тоді я зі злості взяв довжелезну дошку й доточив її до того кілка, – каже Василь Петрович. – У результаті загальна висота сягнула чотири метри двадцять сантиметрів. Гадаю, хто його знає, доки буде рости. Крім нього, ще два кущі трохи відхилилися в рості – витягнулися до трохи більш як півтора метра. Всі інші росли як годиться. А цей, бачте, рекордсменом захотів стати.
Зі слів Василя Лисака, велетенський кущ дав щедрий урожай. Коли рослина була заввишки два з половиною метри, господар нарахував на ній 73 помідори, які щоправда не вирізнялися особливими розмірами і смаком.
– Кущ і дотепер плодоносить, але зібрати урожай вже не просто, – каже чоловік. – Рукою його не дотягнути, тому доводиться брати драбину. Раніше користувався розкладною, але вона вже занизька. Тепер беру вищу приставну і кличу на допомогу сусідів. Хтозна, може якби осіннє тепло протрималося довше, то кущ і далі продовжував би рости й плодоносити, бо вгорі на ньому є ще багато цвіту.
Зі зірваних томатів Василь Петрович відібрав кращі екземпляри і поділився ними з сусідами з побажанням, що ті зберуть із них насіння.
– Я спочатку сам пробував це зробити, але мені не вдалося, тому став роздавати сусідам, – розповідає шершенівський господар. – Кажу: беріть і дивуйте світ. Може, і у вас виростуть такі ж велетні. Дуже би хотілося побачити нащадків цього диво-помідора.
