Очільниця відділу промислового водовідведення КП «Житомирводоканал» міської ради Оксана Козловська – одна із тих працівниць підприємства, якій пощастило із вдячністю споживачів.
Зустрічаючи свого сусіда Олександра Фадєєва, вона щоразу чує традиційну подяку: «Дякую Оксані за те, що є вода в крані».
Олександр Васильович – один із тих житомирян, чия практика вдячності формує позитивне світобачення не лише його, а й тих, хто поруч. Ми зустрілися із чоловіком, аби дізнатися більше про його ставлення до нашого підприємства.
«У мене так склалося життя, що я з дитинства був пов’язаний із водою. І я її полюбив. Без водопостачання неможливо прожити. Без електроенергії можна пробути і добу, і дві – є свічки, їжу можна розігріти на газу. Воду відключили – каналізація не працює, неможливо дотримуватися гігієни, тому вода – надзвичайно важлива. Раніше говорили, що без води і ні туди, і ні сюди».
«Я народився у великому селі, протяжність якого – 7 км. Воно знаходилося на березі річки. Ми вчилися плавати, рибу ловити, – усе наше життя залежало від річки. Коли підріс – потрібно було вступати. Мені запропонували вступати до гідромеліоративного технікуму. Моя дипломна робота була пов’язана із розробкою проєкту системи поливу для одного із колгоспів».
«Були часи, коли в Житомирі дуже часто пропадала вода. Але, що мені подобається, навіть коли трапляються аварії, – здається, що туди «кидають» весь персонал, щоб максимально швидко усунути проблему».
«Я вважаю, що водоканалівці – це такі працівники, перед якими треба скидати капелюха і кланятися за те, що вони забезпечують нас водою. Я, наприклад, що ще роблю: коли хлопці працюють в каналізації – я обов’язково зупиняюся і дякую їм за те, що вони вирішують проблеми, які виникли. Мені здається, що їм також приємно».
КП «Житомирводоканал»
