У 123 бригаді тероборони ЗСУ розповіли про одну з захисниць України.
До війни захисниця з псевдо "Карта" була дизайнером і маркетологом, багато малювала і подорожувала. Крім того, працювала тренером з туризму та спортивного орієнтування та подорожувала по Херсонській області, в околицях Олешок.
"Карта" - це на згадку про вільне, гарне, і цікаве минуле, — каже вона.
Наприкінці осені 2021 року вже було зрозуміло, що великої війни не уникнути, і тоді жінка прийняла рішення, що хочу долучитися до Війська і захищати рідний край.
"У перші дні пішла добровольцем, хоча навіть не уявляла, чим буду займатися. Батьки були дуже здивовані моїм рішенням, але цей факт сприйняли нормально. Думаю, що вони пишаються мною. Спочатку мене призначили бухгалтером, оскільки маю економічну освіту. Хоча робота в бухгалтерії вкрай важлива і потрібна, теплий кабінет, звісно, мене не влаштовував".
Тому "Карта" перевелася до бойового підрозділу.
"З самого початку я продумала всі найгірші сценарії, що можуть статися зі мною, і моїми рідними, і в перші місяці великої війни це все морально пережила. Про смерть я не замислююся, просто служу і працюю. Інколи хочеться помалювати, але немає часу і можливості. Я офіцер, і робота, здебільше, пов’язана із паперами. Працюю багато, від цього залежить життя і побут моїх побратимів. Головне в моєму житті – допомагати іншим, тому я намагаюся працювати максимально ефективно. Військо дало мені відчуття потрібності. Не знаю, чим би тепер займалася, якби не одягла «піксель». Нещодавно повернулася з планової відпустки. Провела її максимально так, аби запам’ятати. Їздила до Карпат, Києва, як і на службі, кожен день розписаний похвилинно. Не встигаю помічати час. З табельної зброї стріляю на «відмінно». В нашій бригаді дуже хороші інструктори, на заняттях з вогневої підготовки і тактики я була однією з кращих. З приходом до Війська з’явилося дуже багато друзів. Завжди думала, що військові серйозні, грубі, але, коли почала служити, зрозуміла, що помилялася. Дуже гарні люди, дуже гарний колектив, по війні, впевнена, будемо і далі спілкуватися. У військовому колективі цінується стресостійкість, позитивний настрій, і здатність виконувати поставлені завдання. Намагаюся бути вправною. Щомісяця я донатю на Збройні Сили України, це заспокоює, дає мені енергію і настрій. Ми витримаємо, впевнена, що нам вистачить сил, аби перемогти, і я в це вірю!"
