На Книжковому форумі «Відсіч Діє Слово житомиряни та гості міста мали змогу познайомитися із багатьма українськими митцями слова та накупивши книг цих авторів хочемо із вами, друзі поділитися враженнями!
Книги потрібно читати паперові або електронні книги, слухати аудіо але те, що читати на часі - то це однозначно!
Знайомтесь, Олег Гавріш – автор книги Казки баби Гавришихи , сучасний письменник-казкар. «Казки баби Гавришихи» перший літературний досвідавтора. Однак, цю книгу встигли доволі високо оцінити – вона є фіналістом конкурсу «Книжка року-2019», лауреатом премії Львівського форуму видавців 2020 у номінації «для підлітків», лауреатом літературної премії міста Дніпро та лауреатом Премії ім. М.В. Гоголя 2021 року.
Книга зачаровує з перших рядків, це своєрідний український хорор але він такий колоритний, що подобається як дітям так і дорослим. Оповіді Баби Гавришихи викладені у такій цікавій формі, яка доносить до читача історію, традицію, український фольклор, міфічних істот України. Чаклун Ох, відьми різних звань: босоркання, родима відьма; нічниці, польовики, ті ж домовики, водяники, мерці, Нелюдь, Воно. А у другій книжці ще й з’являється Скаменюшник., він не дуже відома істота української міфології, але завдяки цим казкам ми про нього дізналися. Повірте на слово, таких Казок ви ще ніколи не читали!
Баба Гавришиха, яка присутня у кожній казці як оповідач, це прототип бабусі автора Олега Гавріша. Як розповів нам сам автор: « Баба Гавришиха дійсно була моєю бабусею і мешкала у селі Некремінне, це північ Донецької області. Я з дитинства бачив і чув, що на Донбасі завжди була Україна. А взагалі рід Гавришів пішов з Полтавщини. Це був заможний рід. Після розкуркулення вони переїхали на Донеччину. Нас, вісьмох онуків, до неї привозили, залишали на вихідні, на свята, на канікули. Щоб ми вночі не розбігалися по селу, бабуся намагалась лякати нас страшними казками.»
Уривок:
… І от, якось до баби Гавришихи приїхали аж три онуки. Точніше, як приїхали – привезли батьки та й залишили на тиждень. А баба й рада, все ж не сама довгими осінніми вечорами. В хаті ґвалт, метушня, пилюка стовпом.
Тріщать дрова у пічці, по хаті хвилями тече розслаблююче до істоми пічне тепло. Поспіває вечеря….
… – Ідіть вже, мийте руки та сідайте вечеряти;
– Бабусю, а розкажеш потім страшну казку;
Намагається заздалегідь сторгуватись дітвора.
– А це вже як поїсте, така і казка буде. А якщо і тарілки помиєте, та зі столу приберете, то розкажу самісіньку правду.
Онуки вже знають, що бабини історії варті того, щоб не тільки посуд помити, а ще й дров та води наносити. Тому, без зайвого базікання дружно навалюються на паруючу картоплю з молочним оселедцем…
Відсіч. Літературний марафон
