А ми вирішили поділитися декількома цікавими фактами про місто.
Читайте: Чернівці святкують 615 років: день міста в умовах війни
1. Ляльковий Театр-одне з найстаріших будівель в місті, його побудували з каміння колишньої фортеці на горі Цецино. Раніше у цій будівлі був “Будинок полковника”, який використовувався у військових цілях, за румунських часів він мав назву “Офіцерський клуб”, потім тут розташовувався будинок політичної просвіти КП України, а з 1983 року і донині тут розташований театр ляльок.
2. За містом, на річці Прут, біля самого мосту з обох боків стоять дві вежі, що заросли вербами та диким виноградом, напівзруйновані і, на перший погляд, зовсім не привабливі. Жодних документів, які б засвідчували їх появу, не збереглося. Наприкінці XIX століття частина лісу, де знаходилися доти та міст через річку Прут, довгий час була зайнята австрійськими військовими. Вони будували міст і прокладали дорогу до нього через село Гарячий Урбан. Навпроти мосту над Прутом високий горб був зарослий буковим і дубовим лісом.
Одного разу під вечір до мосту наблизилися музиканти, котрі поверталися з весілля, сподіваючись встигнути перепливти човном через річку. Човна не було! Тоді хтось із них згадав про перехід через вежі. Відчинили двері і металевими східцями при свічці спустилися вниз. Тунель був напівовальним. Зі своїми трубами вони швидко дісталися протилежного берега, але барабанщику не пощастило. Барабан не проходив крізь двері і довелося йому залишитися. Тільки вночі до нього підібрався човен і перевіз через річку.
Міст завжди знаходився під охороною. Після 1941 року його зруйнували, а з відбудовою - вежі відокремили від нього. При підриві мосту чи його падінні була пошкоджена споруда і з’явився отвір, крізь який проникла вода і заповнила тунель. Можливо, настануть часи, коли і чернівчани, і гості міста будуть стояти у черзі, щоби пройтися тунелем під Прутом.
3. Кобилянську вулицю (в минулому Панська) мили мильним розчином і підмітали трояндами. Це одна з цікавих людей. А ще подейкують, що на неї не пускали людей у брудному взутті.
Вулиця мала багато імен. З народження її назвали Молодіївською, пізніше – Панською і Янка Флондора.
З 1786 року, коли була закладена перша цеглина першого кам’яного будинку на цій вулиці, тодішньої кав'ярні "Габсбург", а донедавна будівлі Нацбанку, ця вулиця стала дійсно Панською. Після того як виклали бруківку, особливо слідкували за її чистотою, навіть мили декілька разів на день. А коли мешканці сіл приносили сюди сільгосппродукти, то найпорядніші з них ретельно витирали взуття при вході на цю вулицю.
Кожного ранку двірники мили бруківку і тротуари теплою водою з милом. До вибору людей, котрі відповідали за чистоту на даній вулиці, відносилися досить ретельно. На місця двірників намагалася підбирати освічених людей зі знанням мов. Це на випадок, якщо хтось з іноземних туристів захоче довідатися яку-небудь інформацію.
Тут були розташовані найфешенебельні салони, ресторани, кав’ярні, та кафе, а також магазини, кінотеатри, банки тощо.
В 1944 році, рішенням обласної виконавчої комісії тодішню вулицю ім. Я. Флондора, що називалась так за правління Румунії, перейменували на честь видатної особистості Буковини, письменниці Ольги Кобилянської. Цю подію було приурочено до 55-ліття її творчої діяльності. З того часу всі ми знаємо вулицю саме під такою назвою.
4. Крім того, цікава легенда пояснює повсякчасну доброзичливість і гарний настрій чернівчан. Це пов‘язано з кавою. Колись напій, який прийшов із таємничого Сходу, у наших краях суворо забороняли, бо вважали, що кава відволікає ченців від молитви, а доброчесних громадян схиляє до непотрібних і небезпечних дискусій про політику.
Але чернівчани, яким вже довелося скуштувати смачного напою, дуже без кави нудьгували. І тоді громадяни повстали проти кавової заборони. "Кавовий бунт", єдиний в історії, призвів до велелюдних майданових протистоянь, де натовп обурених громадян скандував: "Ка-ви! Ка-ви!". І заборону нарешті було скасовано. Що виявилося кроком мудрим і далекоглядним – сьогодні чернівчани, які п‘ють каву у безлічі міських кав‘ярень, як ніколи далекі від будь-якої політики.
5. Завіса таємничості та романтики дотична до багатьох чернівецьких споруд, проте чи не найбільше вона стосується величного будинку, що розташований на стику двох нинішніх вулиць Шолом-Алейхема,1 та Головної, 25. Йдеться про житловий будинок, який увійшов у історію міста Чернівці під назвою будинок-корабель. Це родзинка всіх архітектурних пам`яток Чернівців. Його й досі називають на старий манер – "шифа", що в перекладі з німецької означає "корабель". Назва будинку невипадкова. Адже він і справді за своїм зовнішнім виглядом нагадує корабель. Поява цього "крабля" дарує нам цікаву легенду…
Жили-були в Австро-Угорщині два брати, щиро закохані в море. Один став відомим капітаном і водив кораблі по всьому світу, а другий - успішним фінансистом. Коли брати вийшли на пенсію, вони вирішили оселитися разом у неймовірному, вартому їх будинку - будинку-кораблі. Довго брати мандрували у пошуках потрібного унікального місця - і нарешті знайшли його в Чернівцях.
Яка з цих легенд ваша улюблена?
