У Чернігові розбирають будинок династії медиків Полторацьких, який розташований поруч з готелем «Градецький» за адресою проспект Миру, 74.
Будинок на аукціоні у серпні придбала «Чернігівська інвестиційна компанія» за понад 2,2 млн грн. Власник компанії – депутат міської ради Юрій Тарасовець.
Демонтують тільки аварійні конструкції, – так прокоментував він Суспільному.
«Після купівлі цієї будівлі, ми провели обстеження і з'ясувалося, що вона знаходиться не тільки в незадовільному, а в аварійному стані. Тому було прийнято рішення про її частковий демонтаж. Думаю, все, що дерев'яне прогнило, криша прогнила, на жаль, будемо демонтувати. Все, що в аварійному стані, будемо демонтувати. Будемо тільки демонтувати аварійні конструкції будівлі», — каже Тарасовець.
Але що далі робитиме з будинком Полторацьких Юрій Тарасовець не знає.
Фото Анжеліки МихайловоїФото Анжеліки МихайловоїВ той же час, щоб зберегти пам'ять про будівлю, волонтери «Дерев’яне мереживо Чернігова» встигли демонтувати двері та віконниці.
Крім того, під час демонтажу, волонтери знайшли історичну цеглу з гербами Чернігова. Про це Суспільному розповів Сергій Безбородько.
Фото Анжеліки МихайловоїДерев'яне мереживо Чернігова«Те, що могли зробити — врятувати якісь цінні артефакти. Це дерев’яні вхідні двері, пару віконниць і от ми ще знайшли історичну цеглу з гербами Чернігова. Це фундамент цього будинка майже весь складається з такої цегли. Також дуже багато цвяхів кованих, вони не типові такі, цікаві. Була така цегла, якою оздоблювались фасади».
Всі ці предмети, як пояснив Сергій Безбородько, вони планують передати на згадку до музею Чернігова та на дослідження до Чернігівської політехніки, а дерев’яні двері залишити як експонат для свого майбутнього музею дерев'яного мережива.
ЧИТАЙТЕ ЩЕ: Рід Полторацьких: козаки, митці, лікарі
«Ну просто як таке може статися, як?»
«Центр міста, будинок у цілком придатному для відновлення стані. Що не зруйнували окупанти, добили продажні шкури»
«Дуже шкода. В ідеальному світі «Дерев’яне мереживо» - не волонтерська ініціатива, а міська програма зі збереження дерев’яної архітектури. Але світ, як ми знаємо, неідеальний.»
«Я ще в школі розуміла, що цей будинок добивають, щоб продати землю.
От і, відбулось. Знесуть, як нещодавно в києві. Війна все спише, бо громадськості не до них. Але ж історична спільнота?»
«Мій сумний день розпочався ще вчора, коли вранці, проїзджаючи повз готель «Градецький» побачила будівельну техніку, яка приїхала виконати смертний вирок будинку Полтарацького. Суддею виступив голова фонду комунального майна міськради О Єпінін, який виставив будинок на аукціон. Вирок виконав покупець - ТОВ "Масани-20" (читай Тарасовець, депутат Чернігівської міської ради), який купив його за три мільйони сім тисяч гривень. Жалюгідне видовище, коли будинок шматують, розривають на частини, коли очі будинку вирвані та розкидані по землі. Сьогодні вранці волонтери Дерев'яне мереживо Чернігова встигли демонтували 3 дверей та 2 віконниці. Все, що залишиться на згадку про цього красеня. А влітку Katerina Gildenskiold і Богдан Жовток встигли зробити йому останню прижиттєву фотосесію . Прикро і боляче…»
«Пам'ятаю цей будинок з дитинства, коли приїхала з батьками в Чернігів. Він був поряд з нами. Стільки років ходила мимо нього... Дуже сумно. Нема слів...»
«Сумно, що руйнуються такі окраси міста...»
«Непорядність, байдужість в тому числі і місцевої влади. Просто болить»
«З батьком заходила у цей будинок у дитинстві - там було товариство мисливців та рибалок. Дуже прикро.»
«От чому так, легше щось зруйнувати, викинути, знищити, аніж полагодити, відреставрувати, покращити? Сумно...»
Дерев’яний будинок у Чернігові, в якому жила родина, був споруджений орієнтовно у 1877–878 роках на тодішній вулиці Шосейній (зараз – проспект Миру). Дані про його власників до початку XX століття відсутні. Відомо, що родина Полторацьких проживала у цьому будинку починаючи з 1915 року (за іншими даними, з 1919-го), тобто коли глава сімейства Павло Петрович припинив лікувальну практику у Сновську та переїхав до Чернігова.
Цікаво, що Павло Петрович мав дружні стосунки з представниками місцевої інтелігенції: художниками Михайлом Жуком та Іваном Рашевським, громадськими діячами Іллею Шрагом та Аркадієм Верзиловим. Відвідувачами його будинку були і колеги: земські лікарі Дехан, Ковальський, Маслов, Розенель. Пізніше будинок Полторацьких став місцем зібрань заядлих мисливців, у яких, зокрема, брали участь такі діячі епохи «розстріляного відродження», як Микола Хвильовий, Олесь Досвітній, Микола Вороний.
У 1948 році будинок Полторацьких перейшов у власність Українського товариства мисливців і рибалок. Вищезгаданий краєзнавець та архітектор Андрій Карнабіда характеризував стан будинку як хороший і такий, що є оригінальним зразком житлової архітектури Чернігова XIX століття. Тоді він мав вишукане різьблення на карнизах та дверях, кований металевий візерунок на ґанку, з боку двору – веранду з різьбленими колонками. Будинок Полторацьких мав і пишний сад, який було знищено в ході інтенсивної навколишньої житлової забудови.
Занепад будівлі розпочався у 70-х роках минулого століття: вона постраждала від вандалів, а на початку 90-х тут сталася пожежа. За порятунок будинку Полторацьких боролися Андрій Карнабіда та інші дослідники-краєзнавці. Вони неодноразово пропонували присвоїти будівлі статус пам’ятки архітектури та внести її до реєстру пам’яток місцевого значення. Певний час будинок орендувала місцева організація Союзу українок, розглядалося питання про створення у ньому музею Софії Русової та загального відновлення будівлі. Прикро, але цього не сталося.
