21 вересня на базі Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олега Ольжича відбувся історичний диспут «Олевська республіка – історія незламних».
До заходу доєдналися заступник Міністра молоді та спорту Владислав Яцук, начальниця відділу національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту України Аліна Грушина, начальник Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської ОВА Сергій Козловець, начальник відділу національно-патріотичного виховання Всеукраїнського молодіжного центру Ігор Мельник, начальник управління у справах молоді та спорту Рівненської ОВА Віталій Ліпський.
Історичний диспут проходив в офлайн та в онлайн форматі. Понад 60 студентів Житомирщини змогли безпосередньо взяти участь у заході, та понад 100 учасників з Рівненської та Житомирської областей змогли доєднатися онлайн.
Історикознавці доповіли учасникам дискусії про діяча українського повстанського руху Тараса Бульбу-Боровця, пам’ятки УПА на Рівненщині, Волинську повстанську армію та Поліську Січ. Також висвітлили тему «Олевська республіка – етап боротьби за українську державність».
Довідково. Олевська республіка — локальне українське державне утворення, що підпорядкована Уряду УНР, на Поліссі з 21 серпня по 15 листопада 1941 року в період Другої світової війни на території Олевського району, який з 20 жовтня 1941 входив до складу Генеральної округи Житомир.
У 1920 році Уряд Української Народної Республіки, очолюваний Симоном Петлюрою, не в силах протистояти більшовицьким окупантам, емігрує за кордон, ні на мить не полишаючи надію у майбутньому відтворенні держави України. 20 червня 1940 року рада старійшин в екзилі уповноважила Тараса Бульбу-Боровця для боротьби з більшовицькою владою створити на території Радянського Союзу з місцевого українського населення партизанські загони.
З початком війни між СРСР і Німеччиною для легалізації створеної ним української міліції «Поліської Січі» Тарас Дмитрович 5 серпня 1941 року звертається з проханням до німецької влади забезпечити загін зброєю та всім необхідним. Згода керівників команди 213 німецької дивізії була дана 8 серпня з умовою нейтралізації радянських партизанів і парашутистів на Поліссі на організацію збройної частини чисельністю 1000 осіб (Einheit «Polisska Sitsch»). Зброя і спорядження для даного формування були частково трофейні, а частково надані німецькими військами.
Поліській Січі вдалося розгромити радянський гарнізон у місті Олевську, і опанувати значну територію у трикутнику Слуцьк-Гомель-Житомир, очистивши її від залишків Червоної Армії. Вони діяли під синьо-жовтим прапором і насаджували українську адміністрацію на місцях, нерідко конфліктуючи з цього приводу з німецькими гарнізонними і місцевими комендатурами.
Кожен з нас повинен знати свою історію та своїх героїв!
