Україна має своє законодавство, яке регулює трудові відносини між роботодавцем і працівником. Основним документом, який визначає права та обов'язки обох сторін, є Кодекс законів про працю України. Однак, на час воєнного стану в державі також прийняли Закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-ІХ. Про це повідомили фахівці Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Згідно з законом, трудові відносини під час воєнного стану мають свої особливості. Найбільш важливим питанням є можливість розірвати трудовий договір за ініціативою роботодавця у такий період. Зазвичай, КЗпП України забороняє роботодавцю звільняти працівника під час його тимчасової непрацездатності або у період відпустки (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами й відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Проте, Закон № 2136-ІХ вніс важливі зміни в цю норму. Згідно зі статтею 5, роботодавець може розірвати трудовий договір під час тимчасової непрацездатності працівника або у період відпустки з обов'язковим зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
Важливо відзначити, що таке звільнення відбувається лише за наявності законних підстав, які визначені статтями 40 і 41 КЗпП України. Однак на період дії воєнного стану, з'явилася і нова норма.
Щоб припинити трудовий договір на її підставі, обов'язково мають бути дотримані дві умови:
У разі невиконання одночасно цих двох умов звільнення може бути визнано судом незаконним.
Важливо також враховувати, що припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, в якому обов'язково повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю та конкретним посиланням на статтю або пункт закону.
