Шлях, довжиною в 45 років.Академія Державної пенітенціарної служби відзначила свій ювілей. Історія навчального закладу розпочалася в 1978 році із заснування школи міліції МВС. Важливою віхою став 2015 рік, коли існуючий на той час юридичний коледж реорганізували в академію.
Про цей йдеться у сюжеті телеканалу «Новий Чернігів».
– Академія є на сьогодні єдиним закладом вищої освіти зі специфічними умовами навчання підпорядкованим Міністерству юстиції України. Наразі академія навчає як курсантів, так і студентів. Готує фахівців за трьома рівнями вищої освіти: бакалаврський, магістерський, освітньо-науковий. За спеціальностями: право, правоохоронна діяльність та психологія. Успішно функціонує кафедра військової підготовки, – зазначила в. о. ректора академії ДПтС Юлія Петровська.
Наразі в Академії навчається більше тисячі трьохсот 1300 студентів та курсантів. Випускники закладу займають ключові посади в органах юстиції, судовій системі, органах державного та місцевого самоврядування, СБУ, Національній поліції України. Привітати навчальний заклад із 45-річчям завітав заступник міністра юстиції України Олександр Банчук. Він розповів, що саме Академія є основою формування майбутніх фахівців у напрямку їх діяльності.
– Нам дуже важливо як для Міністерства юстиції діяльність і результати роботи академії і ви можете самі переконатися, що насправді, умови є унікальними й дуже хороші умови для викладачів, для слухачів, для курсантів для студентів. І просто залишається всім єдине — це працювати, розвиватися і вкладати свою частку в розвиток нашої держави, – підкреслив заступник міністра юстиції України Олександр Банчук.
Співпрацює із закладом вищої освіти й «Центр пробації». Директор державної установи Олег Янчук розповів про основу діяльності служби: надання альтернативи позбавлення волі, а відтак і наближення України до міжнародних стандартів.
– Ми дуже вдячні колективу академії за навчання наших фахівців сучасним інструментам, за участь у розробці наших національних інструментів пробації і маючи свою не дуже велику історію, 45-річну, академія вже долучилася до створення історії молодшої служби пробації, – зауважив директор Державної установи «Центр пробації» Олег Янчук.
Привітав академію з ювілеєм і Віктор Свинарьов, який очолював заклад з 1996 по 2005 рік. Каже, надзвичайно щасливий спостерігати розвиток навчального закладу, який здобув статус Академії і по суті є унікальним для України.
– Я пропрацював 9 років керівником закладу й теж зробив усе, що від мене залежало для того щоби покращити учбовий процес, побутові умови для курсантів. Я звичайно радий, що це наш труд, праця, яку ми вкладали — не пройшла даремно, – підкреслив колишній ректор навчального закладу Віктор Свинарьов.
Дотримання прав людини і людської гідності – головна тема проєкту «В’язниця. Історія. Люди», який презентували в ювілейний для Академії день спільно з Департаментом з питань виконання кримінальних покарань. Проєкт присвячено відомим історичним громадським діячам, що були ув’язнені за антиімперську та антирадянську діяльність. Особливу увагу звернули на унікальні історичні знахідки про людей, що перебували у в’язницях Чернігівщини.
– Підготували інформаційні картки про 10 пасіонаріїв України. Хронологічно це три представника, які відбували покарання в Чернігівському тюремному замку в часи Російської імперії, це етнограф Степан Ніс, етнограф Ілля Шраг, це Віра Дейша й також ще ціла когорта видатних діячів, доля яких уже пов’язана з радянськими репресіями, дисидентською діяльностю, – розповіла модераторка проєкту «В’язниця. Історія. Люди» Алла Попружна.
Йосиф Зісельс — дисидент та громадський діяч, який у часи СРСР розповсюджував заборонену тодішнім режимом літературу. У 1978 році став членом Української Гельсинської Групи. За це його було двічі засуджено.
– Я добре знав Лук’яненка, який був у цьому слідчому ізоляторі. Я відсидів шість років, не стільки скільки Лук’яненко. Це було двічі по три роки. Я свідомо працював проти комуністичної влади, знаходив порушення прав людини, збирав їх, пересилав так щоби вони були оприлюднені для всього світу, я допомагав політв’язням, їх сім’ям, розповсюджував самвидав, – розповів дисидент, громадський діяч Йосиф Зісельс.
Над проєктом працювали щонайменше 5 місяців, опрацьовували архіви різних регіонів. Головною метою проєкту було показати як відрізнялося ставлення до ув’язнених у російській та радянській імперії. У майбутньому проєкт планують популяризувати і в інших куточках України.
