Минулої суботи учасники екскурсії "У затінку каштанів Соцміста" прогулювались містом і дізнавались цікавинки з історії забудови і розвитку одного з житлових масивів Кривого Рогу. Екскурсію у рамках проєкту "Історичне літо" цього разу проводив Анатолій Вихристенко.
Про це повідомляє сайт 0564.ua.
Розповідаючи про розбудову Соцміста, Анатолій Вихристенко особливу увагу екскурсантів привернув до об'єктів, котрі мають свою непересічну історію. Зокрема, криворіжці дізнались цікавинки про будинок-комуну, червоний будинок, жіночий діловий клуб та інші споруди, з якими пов'язані події минувщини у Кривому Розі.
Розповідь гіда ви можете почути на нашому відео (нижче).
Ми ж нагадаємо, що проєкт "Історичне літо" організовує інформаційне агентство Перший Криворізький/1KR.UA. за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і коротко перекажемо про деякі моменти з історії Соцміста.
Активна забудова Соціалістичного міста (Соцміста) у Кривому Розі пов'язана з його індустріальним розвитком і, насамперед, з будівництвом промислового металургійного гіганта «Криворіжсталь» (1928–1932) (нині «АрселорМіттал Кривий Ріг»). На будівництві і у промисловості були зайняті тисячі людей, котрих треба було забезпечувати житлом. Поруч будувались об'єкти соціальної інфраструктури, торгівельної мережі. Доки ж не було зведено достатньо капітального житла, робітники жили у землянках, або щільно заселених бараках. Сьогодні у Кривому Розі ще можна побачити історичні споруди Соцміста першої третини минулого століття. Вони розташовані вздовж проспекту Металургів, є архутектурні об'єкти 30-х років на вулицях Степана Тільги, Соборності, Гурова. До розбудови Соцміста у Кривому Розі був залучений, зокрема, харківський архітектор Віктор Троценко. Саме він є архітектором так званого Будинку комуни, який зараз має адресу: проспект Металургів, 12.
У 20-х роках у Радянському Союзі і, зокрема, на території України на ґрунті нової економічної політики, яка сприяла розвитку індустріалізації, виник конструктивізм. Тоді будувались заводи, розвивалась промисловість, тож на перший план у державних планах виходить новий суспільний клас – пролетаріат. За задумом, певні архітектурні рішення мали формувати стиль життя ової людини - позбавленої індивідуального (власності, потреб тощо) і підпорядкованої колективному інтересу. Отож все життя людини мало бути, як на долоні, побутові питання та питання дозвілля мали вирішуватись однаково для усіх членів колективу, господарство, виховання дітей мало вестися спільно. Таким чином будинки комун мали стати моделлю майбутнього "справедливого" суспільства - комуністичного. Саме до примарного комунізму, де всі будуть рівними, все буде безкоштовним тощо на словах спрямовували радянський народ керманичі СРСР.
Меті формування нової людини та задоволення її базових потреб і мав відповідати Будинок комуни, який у Кривому Розі був збудований у 1931 році і складався (й досі складається) з 4-х блоків. У цьому будинку були житлові кімнати, блок побутового обслуговування, включно з їдальнею, приміщення для дозвілля тощо. У житлових кімнатах цього будинку розміщувались, переважно, по декілька чоловік.
До Будинку комуни заселяли молодих робітників "Криворіжбуду". У вестибюлі можна було послухати радіо. Також тут розміщувалися м’які крісла та столи, за якими молодь у вільний від роботи час могла пограти у шашки та шахи. У Будинку комуни були також партійна кімната, більярдна, ресторан, у підвальній частині - спільні ванні кімнати. Двоповерховий вестибюль будівлі з'єднував чотири корпуси. У кожному корпусі на кожному поверсі мешканці мали спільний душ та спільну кухню. Вечорами в Будинку комуни молодь влаштовувала музичні вечори, а у вихідні дні всі піднімалися на дах та засмагали.
Біля входу до криворізького Будинку комуни, там де донедавна розташовувався рок-клуб Madisan, були зведені скульптури двох робітників (вірогідно, гірника і металурга). Набагато пізніше ці скульптури криворіжці наречуть "двома дурнями". Ще пізніше їх взагалі прибрали з постаментів на ганку.
Під час екскурсії Анатолій Вихристенко розповів про те, як використовувалась чотириблокова будівля після того, утопічність комун стала очевидною і потреба у формуванні "нової людини" зникла.
На зміну конструктивізму у СРСР прийшов інший стиль. Сталінським ампіром, або радянським монументальним класицизмом, називають архітектурний напрям, який був популярним у СРСР з кінця 1930-х по 1950-і роки. В цей період керівником держави був Йосип Сталін. Саме за його наказом будувалися багато будинків у цьому стилі.
Водночас загадкою залишається один з будинків на Соцмісті, який називають "червоним". Чому його так назвали, достеменно невідомо. Хтось стверджує, що у ньому давали квартири керівництву, яке, зрозуміло, було виключно "червоним" (комуністи). А хтось наполягає, що його назва походить від кольору будматеріалу.
За словами гіда, період, коли будо збудовано "червоний будинок" (1932 рік), був часом конструктивізму. Однак у його архітектурі конструктивізм поєднано з елементами класицизму. Це дає підстави припустити, що або ж будівництво будинку розтягнулося у часі на дві "епохи" в іторії радянської архітектури - будували з 1932 - по 1934 рік, або ж елементи ліпнини - це вже мистецькі рішення періоду повоєнної відбудови.
Як з'ясувалось під час екскурсії архітектурна спадщина Соцміста зберігає багато цікавих історій про минувщину. Завдяки об'єктам, які збереглися до наших днів, можна дізнатися, як опалювались перші багатоквартирні будинки і яким чином відбувалась реконструкція системи опалення згодом. Побачити, де раніше розміщувались радянський мілітарний клуб "Юноармєєц", дізнатись про локацію "народної дружини". Довідатись про єдиний у місті багатоквартирний будинок з ракушняка та багато інших цікавинок.
Додам, що сумно було спостерігали за зруйнованим палацом Коксохіміків та за занедбаними житловими будинками Соцміста, усвідомлюючи, що ця занедбаність викликана не війною.
Про "Історичне літо" більше довідайтесь ТУТ.
Слідкуйте за новинами в Telegram.
Підписуйтесь на нашу сторінку в Facebook.
Читайте нас на Google News.
Детальніше про Соцмісто слухайте на відео.
