На День незалежності на екрани вийшов фільм «Юрик». В ньому розповідається історія депортації одного хлопчика на ім’я Юрій, якого росіяни вивезли із Маріуполя. Шлях хлопця супроводжується картинами масових вбивств в Маріуполі, злочинними діями росіян. Автори фільму заявили про нього, що він заснований на реальних подіях. І саме це викликало справжній скандал у суспільстві. Бо маріупольці, які пережили блокаду, звинуватили знімальну групу у брехні.
Фільм зроблений компанією «OSNOVAfilm». Генеральна продюсерка Вікторія Горенштейн вважає, що може пишатися своєю роботою.
Фото з Фейсбуку Вікторії Горенштейн
«Ті, хто мене давно знають, - знають, що основна вимога у мене до роботи - це, щоб я могла нею пишатися. Ось і зараз в мене робота, результатами якої я дуже пишаюся. Наш проект "Юрик. Дорога, не торкаючись землі" - абсолютний лідер учорашнього святкового дня, а це означає, що глядач повірив нам , за що глядачеві велике дякую. Нам потрібно розповідати історії про той жах, який не повинен був статись, став, на жаль, нашою реальністю і особливо важливо розповідати ці історії не лише нашому глядачеві, а й усьому світу», - написала вона на свій сторінці у Фейсбуці.
Проте, чи може бути спотворена правда – правдою, питає маріупольчанка Наталя Дєдова.
«Проблема фільму в тому, що цей фільм спотворює реальні події. Не було ніяких машин ОБСЄ з гучномовцями, як не було ніякої організованої евакуації. Не було освітлених кімнат в підвалах. Були брудні, темні підвали де було холодно і ніяких буханців хліба! Були підвали де ховались живі а у куточку лежали мерці! Бо на вулиці смерть і винести мерця проблема. Не було ніяких коридорів! НЕ БУЛО! Не було звʼязку. Ні з Естонією ні з ким би ще. Були мерці на вулицях і будинках. Було багато крові , настільки багато часом, що ти забував переступати ті страшні калюжі! Було холодно. Було до біса холодно і смерть танцювала танок з кожним», - коментує ситуацію двічи переселенка (спочатку із Донецька, а потім – із Маріуполя) Марина Пугачова.
Маріуполець Євген Сосновський висловився так після перегляду фільму:
«Зрозуміло, що фільм зачепив глядачів, багатьох довів до сліз. Так, такі фільми зараз потрібно робити і показувати їх не тільки в Україні, а й за кордоном. Але, мені здається, такі фільми повинні бути набагато чеснішими. Бо з перших кадрів цього фільму усі маріупольці, які пройшли через те пекло, побачать неправду. Починаючи з комфортної ярко освітленої окремої кімнати у підвалі з буржуйкою та настінними часами, прямого зв'язку з Естонією з того ж підвалу і з "вишенькою на торті" - автівкою ОБСЄ з якої через гучномовець лунає запрошення на евакуацію коридором, який начебто буде відкритий з 10 до 18 години і потім той самий автобус ОБСЄ, який везе евакуйованих. Тож, виходить, маріупольці все брешуть, коли кажуть, що сиділи в темряві, економлячи кожну свічку, палили масляні каганці, були без зв'язку. Брешуть маріупольці, коли кажуть, що не було аніякої організованої евакуації, аніякої медичної і взагалі будь якої допомоги.
Але маріупольці не брешуть. І реальність була у багато разів жахливіша, ніж, навіть, те, про що вони розповідають. Бо багато про що мовчать. Не хочуть згадувати. Вони не хочуть згадувати, бо їм боляче. А інші в Україні і за кордоном не хочуть згадувати правду про Маріуполь, тому що вже не на часі...»
Євген Сосновський додав реальну фотографію, яку зробив у підвалі в Маріуполі.
І запропонував порівняти умови з тими, що були показані у фільмі.
На жаль генеральна продюсерка фільму закрила коментарі після того, як стала отримувати негативні відгуки на свою роботу.
А потім під постом, де відповідали на звинувачення у брехні і інші автори фільму, почали видалятись коментарі. До речі, серед відповідей одна із продюсерок Тетяна Куц звинуватила маріупольців у війні, заявивши, що вони ходили на «референдум» і голосували за РФ.
Замість авторів фільму на багаточисельні звинувачення у брехні відповіла відома українська акторка та суспільна діячка Ірма Вітовська-Ванца.
Фото з Фейсбуку Ірми Вітовської-Ванц
«Вважаю великим цинізмом знімати фільми про сьогоднішні події , де торкаємось тем масових вбивств.
Можливість говорити про війну, є! Є багато історій, що просяться на екран. Є багато можливостей знімати про сьогодні, не торкаючись такої складної теми…
Все ще буде.. потім.. і знято буде надталановито, бо визріє ( а може вже зріє) той, хто зможе це прокричати .. Але це буде тоді, коли цей “крик” буде не тому, що треба, а тому, що він нестримний і чесний …
Прошу колег не брати гріх на душу… Маріуполь, Буча, Ізюм… ще багато пекла відкриємо, не ризикуйте власним ім’ям ..
Для таких тем є документальне кіно.. Для відтворення, реставрації таких подій в художньому фільмі , прийде свій час і свій геній , що може це донести… На розрив.
P.S: вся ця рашинська херня на кшталт”свєдєтєль” нічого не вирішить в двобої з документальними свідченнями .. і не треба грати з ними в гру , хто як зніме … Це капкан , куди можна потрапити і заплутати світ , де реальність , а де імітація ..
Моя думка і моя позиція.
А для художніх фільмів чи серіалів, є багато тем про сьогодення… Аби талант», - звернулася до колег Ірма Вітовська-Ванца.
Ви можете скласти власну думку щодо цієї важливої дискусії, передивившись фільм.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube
