Історія викладача кафедри германської філології та зарубіжної літератури Олени Ліпісовецької.
Зізнаюсь чесно, спочатку я не хотіла вступати до ЖДУ. З нетерпінням чекала закінчення навчання в школі, щоб поринути в світ дорослого, самостійного життя, яке сповнене пригод, особистої незалежності, тож і марила іншими містами.
Мої вступні бали дозволяли вступити до будь-якого навчального закладу України і навіть давали гарну основу для вступу в закордонний заклад вищої освіти, однак сім'я переконала мене залишитися в рідному Житомирі. Що ж, я завжди хотіла вивчати іноземні мови, тому приблизно уявляла, де зможу навчатися - в ННІ іноземної філології. Мені, проте, лишалося зробити вибір між англійською та німецькою.
Оскільки рівень першої у мене був досить високий, а другу я не знала взагалі, то з логічних міркувань я обрала саме німецьку: якщо вже і вивчати поглиблено, то саме німецьку, бо я її не знала. Я дуже боялася і навіть відчувала внутрішній спротив, адже німецька не так поширена, як англійська з її статусом міжнародної, але моя думка змінилася вже після першої пари.
У нас були такі викладачі, яких хотілося слухати, з якими хотілося спілкуватися, чиї знання хотілося переймати. Саме особистість кожного з моїх викладачів та їхнє вміння дати знання студентам підкорили мене з перших занять. Завдяки моїм викладачам - Світлані Францівні, Миколі Леонідовичу, Ірині Олександрівні, Крістіні Йосипівні, Ларисі Олександрівні, Марії Михайлівні, Наталії Іванівні, Олексію Івановичу. Я полюбила німецьку мову та перестала боятися вчити щось нове. А далі все закрутилося...
Зі знанням іноземних мов дуже легко знайти роботу. Ще будучи студенткою другого курсу, я вже працювала. Знаючи мови, я подорожувала різними країнами, працювала в Німеччині, навчалася за грантовою програмою в Польщі, познайомилася з цікавими людьми, відвідала давно омріяні, справді казкові, місця. Знання іноземних мов відкрили для мене кордони багатьох країн і культур, а також зруйнували психологічні та мовні бар'єри. Словом, відкрили переді мною цілий світ. Тепер я викладач університету, в якому навчалася, і сподіваюся стати таким же висококласним викладачем для своїх студентів, якими для мене були мої викладачі.
Передруковано зі сторінки Олени Прищепи.
Автор — Олена Ліпісовецька
