У серпні минулого року подружжя маріупольців Лілії та Влада з 6-річним сином виїжджали з окупації. Лілія, не сказавши про свою ідею навіть чоловіку, вивезла у дитячих речах врятований український прапор.
Редакція проєкту Радіо Свобода "Ти як?" записали відео-інтерв'ю з Лілією про життя в окупації та виїзд з Маріуполя. На День державного прапора України приводимо нижче уривок з інтерв'ю про порятунок родиною маріупольців жовто-блакитного стягу.
Поруч із будинком родини Лілії та Влада на тролейбусних дротах висів український прапор.
Висів він там дуже довго, навіть після 9 травня, коли вже всюди висіли російські та днрівські прапори. А одного дня ми переходимо дорогу і бачимо, що прапора немає. Дивимось, а він валяється на землі, весь заплутаний у цих дротах", - розповідає жінка.
Спочатку родина побоялася його забрати, бо за українську символіку окупанти жорстоко карали.
Моя маленька дитина почала обурюватися, плакати й кричати: "Мамо, вони їздять по нашому прапору!". По ньому дійсно їздили танки, машини, але ми нічого, на жаль, не могли зробити", - згадує Лілія.
Через три дні чоловік Лілії Влад ризикнув врятувати прапор.
Чоловік схопив кусачки, коли роз'їхалися машини, підлітає до прапору, перекушує металевий дріт, ховає прапор під себе і тікає", - ділиться спогадами маріупольчанка.
Одного серпневого ранку жінка прокинулася й сказала Владу, якщо вони не виїдуть 13 серпня, то не зможуть виїхати взагалі. На спогад про місто Лілія взяла саме прапор, не сказавши навіть чоловіку.
Я його зранку, в останній момент перед від'їздом, заховала спочатку у дитячі колготки, в декілька светрів і потім у рукав дитячої куртки, поклавши під самий низ валізи. Я нікому цього не сказала", - розповідає Лілія.
Родині пощастило, що на блокпостах перевіряли лише те, що лежало згори дитячої валізи.
Вивозили родину знайомі лікарі. Їхали через Росію, потім у Білорусь, а звідти в Німеччину до друзів.
Вже коли ми приїхали в Німеччину до наших друзів, я сказала, що хочу дещо зробити, і витягла прапор. Чоловік був у шоці, казав, що я божевільна, а потім запитав: "Ти розуміла, що ти робила?". Я сказала: "Так, я розуміла", - говорить жінка.
Найбільше зрадів прапору син Лілії та Влада - Віталій.
Коли дитина побачила цей прапор, то ви уявити не можете скільки радості було у нього. Його всі називають "маленький патріот". Коли ми були ще в Маріуполі, то він постійно кричав (ред. - окупантам): "Приберіть свої ганчірки!", "Зніміть свої ганчірки!", "У вас такі негарні прапори!". Ми постійно просили його мовчати, а він не розумів, чому", - розповідає Лілія.
Зараз 6-річний хлопчик дуже хоче повернутися додому.
Він зараз розповідає всім: "У мене була моя Україна, але її розбили рашисти, а тепер я їду у свою "нову Україну" - у Вінницю". Хоча він все рівно хоче додому. Ми сподіваємося, що нас звільнять і ми повернемося та будемо усе відновлювати", - зі сльозами на очах говорить жінка.
Ліля пригортає до себе посірілий від бруду прапор і каже:
Мабуть, ніхто не розуміє, коли кажеш: "Пахне домом", але для нас, маріупольців, які це все пережили, - це особливий запах. Він пахне сажею та гаром. Навіть дитина сказала, коли ми його дістали: "Мамо, як він пахне домом". Ось такий він у мене не попраний, з дірками, але це те, що лишилося у мене від міста. Більше у мене нічого не залишилося", - говорить Лілія.
Фото взяті з "Радіо Свобода"
Читайте також: Коли втрачаєш
День прапора. Як його святкували у Маріуполі в попередні роки, - ФОТО
