Порядок, ухвалений урядом щодо надання компенсацій за знищене росіянами житло українців, викликає критику серед експертів та пересічних громадян. Ми вже писали про механізм розрахунку розміру компенсацій, який не є справедливим щодо мешканців Донецької та Луганської областей.
Зараз до сайту 0629 звернулася громадська організація "Приазов'є" з проханням поширити її заяву щодо закону про компенсації зруйнованого під час війни майна.
Публікуємо це звернення та передаємо його в пресслужбу Маріупольської міської ради для подальшого поширення до представників уряду, які задіяні в процесі розробки та ухвалення відповідних рішень.
До Маріупольського міського громадського руху «Приазов'я» (ММГР «Приазов'я») останнім часом збільшується кількість звернень мешканців м. Маріуполя, які опинилися за межами міста після його окупації, з проханням надати допомогу у вирішенні питань, пов'язаних із компенсацією зруйнованого війною житла, але не повною мірою їм зрозумілих із затверджених на сьогодні нормативно-правових документів. ММГР «Приазов'я» звертається до редакції сайту «0629» спробувати знайти відповіді на ці питання у публічній сфері України з використанням ЗМІ та можливо безпосередньо від органів влади.
Запитання №1. В Україні сьогодні багато мешканців внаслідок війни з Росією виявилися позбавленими одного з основних видів своєї власності – житла, яке зруйноване та не придатне для користування.
В Україні прийнято та діє Закон 2923-IX від 23.02.2023 «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, викликаних зброєю». Постановою КМУ від 30.05.23 №600 визначено порядок виплати компенсації за знищені об'єкти нерухомості. Однак у цих документах деякі положення та норми у громадян України викликають нерозуміння через відсутність у них юридичного обґрунтування. Так п.17 ст.8 Закону 2923-IX від 23.02.2023 та п.п.56 та 58 Постанови КМУ від 30.05.23 №600 запроваджено норму про те, що покупець квартири з використанням житлового сертифікату не має права протягом 5 років відчужувати цю квартиру. Така норма порушує непорушність права власності громадянина України, гарантоване Конституцією України та Цивільним Кодексом України. Ст. 22 Конституції України встановлено, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦКУ визначає, що обмеження на право власності можуть встановлюватися, але з метою забезпечення рівноваги у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права та як виняток із мотивів суспільної необхідності.
Але у Законі №2923-IX від 23.02.2023 відсутнє обґрунтування та аргументація запровадження цієї норми – обмеження на 5 років відчуження такого житла, як по суті, так і за терміном застосування. Громадянам України не доведено юридичних аргументів державної влади про громадську необхідність запровадження цієї норми загалом для забезпечення рівноваги у суспільстві. Не наведено також обґрунтованих аргументів, чому встановлено термін обмеження відчуження 5 років, а не рік, не три роки або, наприклад, на час військового стану. Це нерозуміння громадян підтримується багатьма юридичними фахівцями. Реально ж виходить таке:
Громадянин України до війни мав законне непорушне відповідно до Конституції право власності на свою квартиру та право самостійно використовувати її на свій розсуд. Тепер же відповідно до Закону №2923-IX від 23.02.2023 у зв'язку зі знищенням військовими діями цієї квартири він втрачає право власності на неї, яке було в нього до цього, а натомість отримує теж поки що не зрозумілий громадянам еквівалент - компенсаційний житловий сертифікат і поки не прописаний механізм оформлення права власності на квартиру, яка купується із застосуванням цього сертифікату, але з відсутністю права з невідомих причин її відчуження аж 5 років. З цих документів поки що також незрозуміло - чи отримує громадянин у даному випадку взагалі документ на право власності на цю квартиру, що купується, і якими юридичними документами це буде підтверджено!?
При цьому слід наголосити на факті, який є для багатьох громадян України з обмеженими фізичними та фінансовими можливостями (пенсіонери, інваліди) – це особлива значущість для них такої власності, як житло, набуте практично за все трудове життя. Ця категорія громадян відповідно до наявного у них права за Конституцією за життєвої необхідності має можливість самостійно розпоряджатися житлом, включаючи його часткове або повне відчуження шляхом продажу чи дарування, для забезпечення чи покращення фактичних умов свого життя. Сьогодні багато хто з цих громадян із зруйнованим житлом фактично опинився в злиденному стані. Вони були змушені під обстрілами та бомбардуваннями у непритомному стані залишати своє зруйноване житло та мислимими та не мислимими шляхами евакуюватися у спокійніші місця в Україні та за кордоном. При цьому багато хто з них виявився взагалі без фінансових коштів, одягу та документів, у т.ч. та на право власності на зруйноване житло, без яких вони не мають права оформлювати компенсацію на своє зруйноване війною житло. Тепер їх чекають дуже великі і довгі поневіряння в державній бюрократичній системі щодо відновлення цих документів на право власності на житло. Зрозуміло, що не всі вони з різних причин зможуть цього досягти, а отже отримати і компенсацію за зруйноване житло. Це ще одне питання до державної влади.
До того ж слід звернути увагу, що прийнятий КМУ Порядок компенсації за знищене житло не може забезпечити компенсацію фактичної шкоди від втрати зруйнованого житла у повному обсязі, тому що він не враховує втрату квартирного майна та допоміжних до неї приміщень та одягу. Хоча в урядових колах ця тема обговорювалася, але потім чомусь не була врахована.
Таким чином, Порядок компенсації за зруйноване житло відповідно до Закону №2923-IX від 23.02.2023 вимагає перегляду у напрямку обґрунтування, зміни або скасування загалом норми про 5-річну заборону на відчуження житла, придбаного за житловий сертифікат. Цією нормою держава безпідставно урізує право власності громадян на житло щодо його непорушності, що не допустимо Конституцією України. Досить більша частина населення з обмеженими можливостями і особливо люди в пенсійному віці просто не зможуть дожити ці 5 років і дочекатися свого законного права на самостійне відчуження житла, що належить їм. Або держава в даному випадку повинна публічно заявити громадянам, що відповідно до зазначеного Закону вони позбавляються права власності на зруйноване житло, а житло, що купується ними, за житловий сертифікат, не є їх власністю і на зазначені 5 років є власністю держави. Якщо ж житло, що купується за житловий сертифікат, відразу оформляється з правом власності на нього, то громадянин відразу і повинен мати можливість використовувати це право в повному обсязі, в т.ч. та право відчуження, інакше це не власність громадянина взагалі, а порушення Конституції України!
Запитання №2. Ст.4 п.3 Закону №2923-IX від 23.02.2023 «…У разі, якщо знищений об'єкт нерухомого майна перебуває у спільній власності, заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна може бути подана кожним співвласником окремо або одним із співвласників такого об'єкт. Заява, подана одним із співвласників, вважається поданою всіма співвласниками за відсутності заперечень інших співвласників. Такі заперечення подаються співвласниками до Реєстру пошкодженого та знищеного майна у порядку, визначеному частиною другою цієї статті».
Однак сьогодні у різних українських пабликах з'являється інформація, в якій громадянам України наказується, що заяви на компенсацію за знищене житло подають особисто власники. Як це розуміти? Це окремий серйозний елемент всього процесу оформлення та отримання компенсації за знищене житло і він має бути однозначно читаним та однозначно розуміти без можливості різного тлумачення і не суперечити законодавству.
Голова ММГР «Приазов'я» Ю.М.Булко
