Москалі – хоч і невеличке село на Чернігівщині, та назва його відома ще з 15 століття. А в наш час цей населений пункт, що налічує лишень 14 жилих хат, широко відомий далеко за межами Чернігівської області. І це завдяки завзяттю одного з мешканців – Юрія Дахна. Людини, що практично перетворила частину села на музей. Частину експонатів ви можете побачити у цьому фоторепортажі. Деякі з них допомагали мешканцям с. Москалі пережити часи окупації російською армією. (Читайте описи над фотографіями.)
Юрій Дахно перед однією з хатин, де розміщено експозицію, показує, на експонаті своєї колекції старожитностей, як його використовували.
Пан Юрій з табличкою назви села Москалі - її довелося зняти, коли почалася окупація. Вона й досі не встановлена на своє місце.
Предмети старовини зберігаються та експонуються у 5 приміщеннях (хатах та колишньому місцевому магазині, що давно не працює за своїм призначенням) – будівлі пан Юрій придбав спеціально для потреб свого музею.
Будівлі в яких розміщуються експонати приватного музею Ю. Дахна.
Приватний музей старожитностей Юрія Дахна пережив окупацію наприкінці зими та початку весни 2022 року. Колекція налічує безліч (орієнтовно понад 10 000) експонатів, що представляють собою одяг, предмети побуту, виробничі інструменти, ткацькі верстати та навіть човни-довбанки.
Переважають в ній експонати з Чернігівщини, серед яких і доволі цікаві – рушники 19 століття, що мають сакральну символіку, велика кількість сорочок вишитих білим по білому (що притаманно деяким частинам Чернігівської області) тощо.
В музеї є верстати та приладдя для практично всіх етапів виготовлення тканини, ткацтва: від виготовлення нитки, розчісування та власне самого ткацького верстата.
Юрій Дахно демонструє предмети колекції (сорочка зроблена «білим по білому», настільник)
Скрині в музеї є не лише його експонатами, а слугують і за своїм прямим призначенням - в них зберігаються інші речі з колекцій.
Старовинна люлька для немовляти, що підвішувалася до стелі.
Власнику колекцій довелося зняти з експозиції та ховати деякі найцінніші експонати своєї колекції, щоби їх не зіпсували або не вкрали. Частину складав під менш цінними експонатами або ж взагалі ховав у інших хатах села.
В деяких скринях лежать нині експонати з колекції, котрі пан Юрій сховав від окупантів та досі не виставляє.
Сорочки з колекції, вишиті «білим по білому», які ховали від окупантів (на них досі видно сліди того, шо вони довго лежали складеними під іншими речами).
Більшу частинку таких речей Юрій Дахно й досі не виставляє у постійну експозицію – каже що зробить це вже після перемоги. Проте дещо з них, як от сорочки, зроблені «білим по білому», все ж вдалося побачити – коли приїздили відвідувачі, власник дістав частину предметів.
Нещодавно колекцію поповнили й більш сучасні предмети, отримати котрі, власнику, можливо, й не хотілося б - адже причиною їх появи стала повномасштабна війна.
Частини військової техніки, що лишилися після окупації та використаний гранатомет.
Що цікаво, під час окупації деякі експонати колекції забезпечили частину продуктів харчування для мешканців села. Зникла електрика, до найближчих магазинів було не дістатися – вони в сусідніх селах за кілька кілометрів, та й не факт, що працюють. Тому вирішили використати старовинні ручні жорна. За їх допомогою зерна різних видів мололи на крупу – з неї варили каші. А на інших мололи борошно - для хлібу. Таким чином змогли пережити період скрути.
Жорна, що рятували: Юрій Дахно показує, як працюють жорна на яких потайки робили борошно.
Жорна, на яких мелють зерна на крупу. Вид згори.
Жорна, на яких мелють зерна на крупу. Процес перемолу зерна на крупу.
Юрій Дахно з жорнами для перемолу зерна на крупу на фоні однієї з будівель, де виставлено експонати його колекції старожитностей.
Фоторепортаж створено в рамках проєкту ЮНЕСКО.
Фото та текст: Дмитро Павленко
Чернігівська медіа група
