З листа в редакцію: «З чоловіком ми розлучилися два роки тому. Старшому сину тоді було 14, а молодшому – 7 років. Причина банальна: я не почувалася щасливою у цих взаєминах, хоча ззовні все виглядало цілком «нормально». Щиро кажучи, трохи затягнула з цим рішенням, адже хвилювалася, що сини залишаться «без батька», тобто він не буде настільки активно залучений, як раніше, у їх виховання та розвиток. Одразу скажу, що батько, на щастя, не зник з життя синів. Хоча таких прикладів у моєму оточенні – безліч. Але зараз я знову хвилююся через те, що не є достатньо хорошою мамою для моїх хлопчиків. Забагато працюю. Намагаюся знайти собі партнера. Ходжу на побачення…»
За коментарем і рекомендаціями щодо того, як же варто виховувати синів, ми звернулися до практичної психологині Тетяни Бібік. Свою відповідь вона підготувала у форматі «типові помилки мам, які виховують синів самостійно, і як їх уникнути». Сподіваємося, нашим читачам вона буде корисною!
Тетяна Бібік
- Дорогі мами, по-перше, забудьте про те, що у вас із сином чи синами неповноцінна сім`я. Якщо батько не живе з вами під одним дахом, це не означає, що сім`я неправильна або неповноцінна. І дуже важливо дати зрозуміти дитині, що так іноді в житті буває: люди розходяться, але і тато, і мама, тебе люблять так само сильно, як і раніше. Просто тепер у тебе дві домівки. І при правильному підході хлопчик виросте справжнім чоловіком. Для цього мамі потрібно уникати деяких помилок, про які ми поговоримо нижче.
1. Отже, не розчинятися у сині чи синах через безмежну материнську любов. Таким чином ми не даємо дихати дитині та розвиватися. У такому випадку мама використовує любов до сина як заміну любові до чоловіка, нібито компенсує його відсутність. Що відбувається з сином? У нього не формуються певні якості. Він стає або інфантильним, тобто не пристосованим до життя, або не може створити власну сімю. Або може стати агресивним, у тому числі - до люблячої мами, намагаючись через агресію, алкоголізм та іншу девіантну поведінку самоствердитись як чоловік і несвідомо помститися матері за зіпсоване життя.
2. Можна любити, але не можна жаліти. Жалість – це тест на присутність у жінці надлишкового материнського почуття. Із жалості народжується жертовність. Жалістю частіше за все підміняють любов. Жалість проявити набагато легше, ніж любов, тому вона і приходить на заміну любові. Але вона руйнує того, кого жаліють, принижує його. Жаліють слабких, хворих і немічних, нібито вони не в змозі самі впоратися. І чим більше жаліють людину, тим більше у неї виникає проблем.
Взаємини з дітьми важливо будувати не з позиції жалості і не на почутті власності «це моя дитина», а на розумінні того, що це самостійна особистість. Вона прийшла прожити свій власний досвід, а завдання батьків (у нашому випадку мами) - створити необхідні умови і свободу для набуття цього досвіду.
3. Не треба ставати для дитини «батьком» та бути жорсткішою. Часто мами бояться зробити помилку, тому обирають саме таку тактику, ховаючи свою любов за суворістю, контролем, рамками. Це призводить до того, що син росте невпевненим у собі та з відчуттям, що його ніхто не любить. Пресинг та заборона на емоції ламає його, і у майбутньому він ризикує стати підкаблучником або буде ненавидіти жінок. І надалі в житті буде шукати зміцнення своєї сили, свого характеру, постійно самостверджуючись, навіть може жорстоко відстоювати свою незалежність.
Мамі, вважаю, важливо проявляти ніжність і материнську турботу, але при цьому ставитися до сина як до чоловіка (звісно, спираючись на вікові особливості дитини).
4. Бажання скоріше вийти заміж, щоб компенсувати дефіцит чоловічого виховання.
Ви маєте як жінка бути готовою до нових взаємин, а для цього треба як мінімум внутрішньо відпустити попередні відносини. Вам потрібен час, щоб стати впевненішою, відчути себе самодостатньою,і лише тоді ви чітко будете розуміти, з яким чоловіком хочете будувати стосунки. Тодіви не потрапите у залежність, бо з чоловіком будете почуватися більш наповненою, чутливішою. Це буде партнер по життю, а не той, хто «вирішить» ваші проблеми чи на кого захочеться перекинути відповідальність.
Головним прикладом залишаєтеся ВИ. Наскільки Ви щаслива та цілісна людина.
5. Заборона на спілкування з рідним батьком. Навіть якщо вам здається, що він нічого хорошого не навчить вашу дитину. Пізніше син навчиться розрізняти, що добре, а що - погано, і з кого йому брати приклад. Звісно, є певні виключення, все залежить від індивідуальної ситуації.
6. Говорити погано про батька і загалом принижувати чоловіків. Має бути табу на такі фрази : «Ти такий же, як твій тато», «Якщо ти будеш так поводитися, то виростеш таким же, як твій батько», «Якщо щось не подобається, іди жити до тата», «Ти не можеш любити тата, бо він нас кинув», «Як ти можеш бачитися з татом, він же зрадив нас» тощо.
7. Позбавляти можливості нести відповідальність. Для правильного розвитку дитині необхідно почуватися потрібною, розуміти, що від її вчинків залежать певні речі, що вона може принести радість. Навіть маленькому хлопчикові потрібно давати доручення. Звичайно, вони мають бути відповідні до його віку та можливостей.
8. Виховувати сина самій, не довіряючи більше чоловікам. Щоб дитина мала зразок чоловічої моделі поведінки, варто знайти когось, хто може бути цим зразком. Це може бути тренер, дідусь, старший брат, хрещений, чоловік близької подруги тощо.
І якщо ви вже дозволили комусь бути поруч з вашим сином, дозволяйте йому висловлювати свою думку, спонукайте до спілкування. Щоб цей чоловік міг статиприкладом для вашого сина.
9. Заборона на ніжності. Якщо дитина хоче вас обійняти чи поцілувати, не варто відмахуватися та говорити, що це «дівчача поведінка». Така поведінка, навпаки, показує силу. Син намагається піклуватися про вас, оберігати та захищати.
* * *
Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.
