Андрій Вікторович Божек народився 13 грудня 1988 року на Буковині у працелюбній сім’ї Лідії Василівни та Віктора Миколайовича Божеків, в якій уже підростав його брат Роман. Навчався в Зарожанській школі, після закінчення якої проходив службу в армії. Потім працював в органах внутрішніх справ. Хлопець був беручким до будь-якої роботи.
У 2015 році він зустрів своє кохання Ганну та одружився з нею, а восени 2018-го у їхній сім’ї, де вже виховувалися донечки Христина та Віталіна, народився синочок Максим, в якого батько вкладав усю душу. Дуже любив свою дружину та старших донечок. Мріяв, щоб у їхніх дітей було все, що вони захочуть. Для цього працював з ранку до ночі, не покладаючи рук.
З початком повномасштабного російського вторгнення, коли Андрій прочитав інформацію про загиблих мирних українців, у тому числі дітей, чоловік не зміг спокійно жити далі і через два дні вирішив, що повинен іти захищати свою сім’ю. Щоб ворожа навала не прийшла в його рідне село, хоч міг отримати відстрочку, оскільки виховував трьох неповнолітніх дітей.
«Треба йти воювати, бо всі відсиджуватися тут не можуть. Потрібно бити ворога там, на сході та півдні, щоб окупанти не прийшли до нас, щоб захистити наших дітей від тих нелюдів, які безжально вбивають та ґвалтують, не зважаючи ні на що, – згадує чоловікові слова дружина Ганна. – Ще місяць і його б пустили у відпустку додому. Ми дуже сумували… Як пояснити тепер нашому маленькому синочку, що тато ніколи не приїде? Дитина ще сподівається, запитує, коли повернеться батько»
28 лютого 2022 року Андрій уже був зарахований до особового складу військової частини А1241 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Він захищав Батьківщину на східному напрямку, де зараз найгарячіше, проявляючи свою хоробрість та відвагу у боях з окупантами. Друзі-побратими згадують Андрія Божека надзвичайно щирими й теплими словами.
Він загинув 16 липня 2022 року у місті Покровськ Донецької області в результаті бойових дій. Поховали воїна 20 липня у рідному селі Зарожани. Андрієві було лише 33 роки. У загиблого залишилися батьки, брат, дружина та діти, заради яких він і вирушив на війну.
«Андрій Вікторович Божек віддав найдорожче – своє життя. Війна забрала сина, чоловіка, батька, брата. Дуже боляче… Уся наша Недобоївська територіальна громада сумує. У цей важкий для України час схиляємо голови в глибокій скорботі. Слава та вічна пам’ять відважному синові Буковини!», – зазначив заступник Недобоївського сільського голови Микола Паур.
Незабутні: Буковина пам'ятає
Читайте: 11 квітня Буковина прощається із загиблим захисником
Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз
Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber (новини Чернівців)
