Кожен з цих березневих днів – це річниця певних травмуючих подій в сучасній історії Чернігова, коли ми пережили облогу рашистів. У зв’язку з цим ми поцікавилися у чернігівців, чи не «накривають» їх емоції, чи справляються з тривогою? І взагалі як зустрічають цю весну?
- Відчувається сум, коли згадуєш події минулої весни. Є тривога, але до неї організм вже адаптувався, звик. Потихеньку працюємо, йдемо до перемоги. Хочеться перемоги, вже налаштована на це, тому й відчувається весна, радість, але разом з тим і смуток, адже десь гинуть наші хлопці та дівчата.
- Іду містом, згадую та відчуваю гордість за те, що ми вистояли, гордість за наших дівчат і хлопців, які захищають країну. Разом з тим є біль, тривога. Відчуття постійно різні, їх дуже багато. Щоб відволіктися, використовую різні методики. Людям порадила би в першу чергу різні дихальні вправи, а ще - насолоджуватися життям. Ну і по можливості допомагати одне одному та вірити в перемогу.
- Уже рік як нічого хорошого не відчуваю. Сини на війні, тому нічого не радує. Чекаю перемоги, щоб вони швидше повернулися. Ось ще скоро почнуться городи, тож часу на погані думки не буде.
- Безумовно, все що сталося в Чернігові та й в Україні після 24 лютого – це трагедія. Стільки людей загинуло! Немає нічого хорошого в цій війні. Жили добре тут, і раптом таке… Але треба жити далі, бо не відомо, що буде завтра. Я дуже вдячний усім захисникам за відносно мирний Чернігів.
* * *
Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.
