З початку військових дій на території нашої області на вибухових пристроях підірвалися та загинули 18 чоловік. Такі дані станом на кінець лютого наводить Головне управління ДСНС у Чернігівській області. У Чернігівському районі загинули 9 осіб, Прилуцькому - 6, у Новгород-Сіверському - 3.
Серед них - фермери, які обробляли поля. Водії, що виїхали з дороги на узбіччя. Грибники, що вийшли на «тихе полювання». Нам доведеться навчитися жити поруч з «сюрпризами», що залишили на нашій землі окупанти, та чітко запам’ятати правила, які допоможуть зберегти не тільки здоров’я, а й життя. На цьому наголошує підполковник Павло Вознюк –співробітник Центру протимінної діяльності.
- Пане Павло, чому територія Чернігівщини досі лишається небезпечною, адже активні бойові дії давно припинилися?
- Міжнародний досвід засвідчує, що один рік війни = 10 років розмінування.
- Якщо окупація тривала місяць-півтора, маємо приблизно рік-півтора роки для розмінування. І рік уже майже минає.
- Цей термін розмінування був би можливий за наявності всіх необхідних засобів. Але війна нашій країні, на жаль, ще триває. Багато фахівців, які працювали в нашому регіоні торік навесні-влітку, зараз працюють у Харківській, Миколаївській, Херсонській облстях. Тож процес триватиме ще не один рік. Тому одне із завдань, покладених на Центр протимінної діяльності, – покращити обізнаність громад і окремих людей щодо ризиків, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами, спонукати до таких моделей поведінки, які зменшать ризики. Ми маємо пристосуватися до обставин і навчитися жити в такому середовищі.
- Коротенько розкажіть про це і нашим читачам, будь ласка! Проінформований – значить, готовий і озброєний.
- Перше, що слід запам’ятати, - всі види боєприпасів небезпечні: і ті, що розірвалися, і ті, що не розірвалися. Останні можуть вибухнути у будь-який момент. Вони можуть пролежати в землі багато-багато років і нести небезпеку. Будь-яка взаємодія з ними може закінчитися трагічно. Не треба до них підходити, торкатися, робити селфі. Якщо бачите, скажімо, авіаційну бомбу чи хвіст ракети, одразу викликайте фахівців за номером «101» і «103». Це друге правило. Наступне: відійдіть на безпечну дистанцію, тобто якомога далі, щоб ви не бачили ані вибухонебезпечний предмет, ані місце, де ви його знайшли. І попередьте інших, аби ніхто туди не підходив. І вже з безпечної відстані телефонуйте фахівцям з розмінування.
Безпілотні літальні апарати теж становлять загрозу. Ми їх збиваємо, і варто пам’ятати, що їх основна бойова частина може не розірватися, а там близько 40 кг тротилу. Тому краще не підходити! Керовані та некеровані ракети можуть мати в своєму складі паливно-мастильні матеріали, окислювачі тощо. Тому існує великий ризик отруєння. Деякі з некерованих ракет мають касетні боєприпаси, які вкривають велику територію. Взагалі за міжнародною статистикою близько 30% боєприпасів не розвиваються. Про це варто знати.
- Якщо слідкувати за воєнною хронікою, за звільненням українських міст і містечок, можна побачити, як працюють сапери. Окупанти залишають розтяжки, міни у найнесподіваніших місцях. Ви з цим стикалися?
- У всіх населених пунктах, де перебували рашисти, фахівці з розмінування знаходять вибухонебезпечні пастки. Варто зауважити, що різні боєприпаси можуть бути встановлені на розтяжку. Це дуже небезпечно. Розтяжку можуть встановлювати на будь-який висоті в натягнутому або послабленому вигляді. Звичайним оком побачити її майже не можливо. Тому треба пам’ятати про загрозу.
Небезпечні також міни. Бувають міни протипіхотні та протитранспортні. Їх маскують у рослинності, закопують під грунт. Часто їх не можливо побачити. Ці боєприпаси інколи можуть нагадувати побутові речі. Вони виготовляються з металу та пластику.
І навіть коли ви бачите відпрацьований вибухонебезпечний предмет, не варто брати його до рук, залишати якісь частини як сувеніри, використовувати для виготовлення прикрас. Це варто пояснювати також дітям і підліткам.
- Як потеплішає, люди захочуть поїхати в ліс, на природу, на пікнік. Можливо, хтось вирушить у подорожі, захоче провідати родичів. Які правила їм варто знати?
- Заборону на відвідування лісосмуг ніхто не відміняв. Не варто ризикувати! Навіть присутність диких тварин не гарантує безпеку. Може, їх мала вага не дає можливості міні спрацювати. Вибухонебпезпечні предмети встановлюють дуже підступним чином. Наші колеги, приміром, зафіксували гранату, а під нею - ще одну, приведену в бойовий стан.
- Детонатори та запали можуть нагадувати звичні побутові речі: будівельні матеріали, іграшку, авторучку чи ліхтарик. Вони містять невелику кількість вибухової речовини, але чутливі до тертя, нагрівання. Їх маскують у книги, валізи, телефони, планшети – будь-що! Ну, а найстрашніше, напевно, – дитячі іграшки. Кожна така знахідка – це загроза. Не чіпайте речей, які вам не належать, які лежать не там, де вони би мали бути.
При плануванні відряджень, подорожей, звертайтеся до голови громади, він має повну інформацію, чи ця будівля чи ця територія були очищені.
- Давайте принагідно нагадаємо нашим читачам ознаки небезпечних територій.
- Під час подорожей ми можемо побачити залишені транспортні засоби на узбіччі, в полі. В лісі можемо побачити поламані дерева. Це наслідок артилерійського обстрілу. І це може вказувати на те, що там є боєприпаси, що не вибухнули. Нагадаю, вони вкрай нестабільні та можуть вибухнути будь-якої миті. На перший погляд безпечна територія може такою не бути.
Зруйновані мости. Зруйновані цивільні транспортні засоби та військова техніка. Там може бути зброя, боєприпаси, що не розірвалися. Варто пам’ятати, що міни ніколи не ставляться поодинці: де одна - обов’язкові будуть ще декілька. У населених пунктах ознаки небезпечних територій – покинуті або зруйновані будівлі. Заходити не варто! Може статися обвал конструкцій і там можуть бути боєприпаси, що не розірвалися, встановлені міни.
- Забруднених територій багато, а фахівців, які можуть визначити безпеку, – мало. Як можна попередити інших про небезпеку?
- Варто звертати увагу на такі ознаки: написи на стінах, груда каміння, що складене в фігуру, гілки дерев, викладені в формі знака, стрічки на деревах. Можуть бути саморобні таблички, знак «Стоп». Це все неофіційні попереджувальні знаки. Офіційні знаки – трикутні чи квадратні червоного кольору. З черепом та кістками. Їх встановлюють спеціальні служби.
- До слова, як ми маємо поводитися, коли зустріли такий попереджувальний знак?
- Ми маємо зупинитися, розвернутися, і своїми кроками повернутися назад, у безпечне місце. Повертатися тією ж стежкою!
- А якщо людина не побачила попередження та потрапила на мінне поле, як їй діяти?
- Одразу маємо зупинитися та заспокоїтися. Ні в якому разі не рухатися. Якщо є телефон – викликати допомогу. Якщо телефону немає, голосно гукаємо допомогу. Якщо хтось почув і біжить до вас, ви маєте зупинити цю людину та попередити про небезпеку. Попросити , щоб відійшла подалі та викликала допомогу. Якщо ви довго простояли та втомилися, сідати не можна, бо поруч можуть бути міни.
Потрібно запам’ятати, що безпечного шляху з мінного поля не існує. Тому під час планування подорожі ви повинні заздалегідь розробити декілька маршрутів на випадок, якщо побачите ці попереджувальні знаки. Потрібно також повідомляти своїм знайомим і рідним приблизний маршруту свого руху на випадок, якщо з вами щось трапиться, аби знати, де вас шукати.
- Давайте розглянемо порядок дій, якщо ви побачили постраждалу людину на замінованій території.
- Ви маєте зупинитися і ні в якому разі не підходити! Бо не можете бути впевнені, що це безпечно. Потрібно заспокоїти цю людину, сказати, що викличете допомогу. Треба обов’язково викликати фахівців ДСНС за номером «101». Були випадки, коли викликали лише «швидку», вона приїздила, лікарі бачили обставини й казали: «Вибачте, це небезпечно». І чекали, коли приїдуть фахівці з розмінування. Важливо також знати, що знімати чи переміщувати попередження про небезпеку заборонено законодавством України. Тому що інша людина може не побачити знак й потрапити в халепу.
- Пане Павло, а в Чернігові вже всі території перевірили, розмінували, вже всюди безпечно? Скажімо, в Ялівщині, в лісі на Масанах, у міському парку культури та відпочинку, там, зруйновані будівлі на Бобровиці, Новоселівці, Киїнці?
- Про Ялівщину точно відомо, що там працювали фахівці з розмінування. Зараз по деяких громадах триває розмінування. Про це треба питати у голови громади. Де були обстріли - там у перші дні проводили очищення. До слова, існує інтерактивна карта щодо проведення розмінувань в області, яка постійно оновлюється. Знайти цю карту можна на сайті Центру протимінної діяльності (https://www.ua-nmac.org/).
* * *
Приєднуйтесь у Viber та Telegram до спільноти "Чернігівський Фонтан", де тільки найактульніші новини та історії нашого міста.
