Маріуполь увійшов у період щоденних поминок за загиблими. Протягом березня-квітня сотні людей гинули в місті, помирали від поранень та хвороб щодня.
І ось зараз, розповідають 0629 маріупольці, які залишились в окупації, в місті щоденно поминають.
«Сьогодні ходила на поминки сусідки тьоті Лізи. Вона загинула 8 березня, була на дворі, біля костра, коли прилетіло. Я допомагала її поховати біля дитячого майданчику. Потім росіяни її перепоховали. А вчора ходила на поминки Степана Григоровича. Він помер через брак інсуліну. Так і залишився в своїй квартирі, а ми його просто на балкон витягли, бо не було сил ані спустити його вниз з 7 поверху, ані поховати», - розповіла 0629 пані Ольга Р.
Жінка каже, що останніми днями сусіди тільки і роблять, що ходять один до одного, поминають.
«Воно ж як було. Родичів поруч не було. Люди втратили зв’язок один з одним, тож ховали сусіди. Тепер ось поминаємо. Такі сумні часи», - каже Сергій Т., який зараз мешкає в Маріуполі.
«Були на кладовищі. Вперше поїхали після 24 лютого. Відвідати старі могили, подивитися на стан кладовища. Були шоковані. Немає слів. Поле хрестів, без імені, тягнеться, наскільки можна побачити. Скорботовське кладовище в нормальному стані. Все ціле, слава Богу. А на Старокримське ми не пішли. Кажуть, там небезпечно. З того боку заходили на позиції танки, стріляли по Західному. Ми не бачили цього, але побоялися йти. Хоча люди кажуть, що за балкою – все нормально, стоять могили, не порушені», - розповіла маріупольчанка Вікторія.
Наразі дістатись кладовища в Маріуполі непросто. Окупаційна адміністрація не надає транспорт. Приватні автівки є у невеликої кількості людей. Тож люди кооперуються, возять один одного, йдуть пішки або викликають таксі, які працюють в Маріуполі.
Нагадаємо, що за різними даними в Маріуполі під час килимових бомбардувань, які російська армія здійснювала протягом майже трьох місяців, загинуло від 22 до 120 тисяч чоловік. Ще тисячі людей померли в окупації через брак ліків і медичної допомоги.
Експерти порахували, що росіяни скинули на Маріуполь стільки бомб та ракет, що в тротиловому еквіваленті дорівнює двом атомним бомбам, скинутим не Хіросіму.
Цей вірш написала людина, яка зараз знаходиться в Маріуполі і чекає на українську весну. Присвячено маріупольцям – живим та загиблим…
Наш город пушками разбит,
Лежат везде куски бетона
Подобием могильных плит,
На месте взорванного дома.
Гуляет ветер пустырем,
Как-будто он кого-то ищет.
И небо серое с дождем
Над сиротливым пепелищем.
Нет ни единого следа
От тех, что здесь когда-то жили,
Их за границей города
Пока, на время, приютили.
Над пустырем печаль кружит,
Лежат везде куски бетона
Подобием могильных плит,
Над памятью исчезнувшего дома.
