З 27 лютого 2022 року Бердянськ, де до війни проживало понад 120 тисяч громадян, перебуває під окупацією. Місто залишилося без газопостачання, є проблеми з мобільним зв’язком та інтернетом.
Бердянськ розташований на узбережжі Азовського моря. Росіяни захопили місто на третій день військового вторгнення.
У Бердянськ не пускають українську гуманітарну допомогу та немає «зелених» коридорів для евакуації. На початку окупації місцеві жителі виходили на акції протесту, поки російські військові не почали їх розганяти.
Журналісти проекту Радіо Свабода «Новини Приазов’я» розпитали місцевих жителів про життя в окупації. Через можливу небезпеку їхні імена та прізвища просили не називати.
З 1 січня окупаційна влада заборонила обіг гривні на окупованій території. Незважаючи на заборону, на «чорному» ринку все ще можна продавати та купувати гривню, а також знімати гроші з банківських карток, обережно діляться досвідом бердянчани. Курс у так званих «обмінниках» — 1 до 1,65. Однак у місті неможливо розрахуватися гривнями. Бердяни кажуть, що гривні не приймають ні в магазинах, ні в громадському транспорті.
«Вони (окупанти – РС) ввели штраф 5 тисяч рублів, якщо в магазині чи в автобусі хтось приймає гривні. Одним словом, не обійшлося без залякування. Спочатку було багато сварок, люди вимагали прийняти оплату в гривнях. Але продавці та водії бояться штрафів», – розповів один із співрозмовників.
Окупаційна влада пропонувала бердянцям здати гривні в російські банки та обміняти їх на рублі за визначеним курсом. Зараз обіг рублів у місті відбувається переважно за рахунок російських соціальних виплат.
«Пенсіонери в банку або на пошті отримують пенсію в розмірі 10 000 рублів. Матері отримують допомогу в розмірі 4000 рублів на дитину. Кожен, хто до них належить, отримує більше (виплати в рублях. — РС), тому що їм потрібно виживати. Ціни в чотири рази вищі від довоєнних. Людям, які втратили роботу, допомагають батьки-пенсіонери, які отримують ці гроші (від окупаційної влади). І це практикується», – розповів один із місцевих жителів.
Деякі мешканці, які отримують російські платіжки, обмінюють рублі на безготівкові гривні та відправляють їх на допомогу ЗСУ.
Бердянчани скаржаться, що виживати в місті стає все важче як морально, так і матеріально.
«Ціни захмарні, асортимент товарів як у селі далеко від міста. Продукт чудовий, у крему немає обгортки і назви. Хто знає, що ти купуєш, як «кіт у мішку». Якісь невідомі компанії, ми боїмося їх купувати. Хамса несмачна», – розповів місцевий житель.
У Бердянську все частіше повідомляють про звуки, схожі на вибухи. 8 лютого ряд телеграм-каналів, а також Бердянська військова адміністрація повідомили про вибухи в центрі міста. Імовірно, спрацювала російська система ППО, а бердянці були впевнені, що бачили пожежу на полігоні в селі Навапетрівка.
«Російські окупанти заявили, що це був літак, який подолав звуковий бар’єр. Але ми усвідомлюємо, що водночас є «спалах», і це був вибух. Ми так і не дізналися правди. На полігоні часто щось вибухає, до 20 разів. Звісно, їм неприємно визнавати, що ЗСУ їх, м’яко кажучи, «підсмажили». Тоді вони мовчать або кажуть, що самі щось підточують, чи вчення, чи ще якусь брехню», – сказав інший співрозмовник «Свободи».
У Бердянську багато російських військових із сім’ями.
«Вони ходять по магазинах у цивільному з дружинами, їх видно і чутно. Взагалі їх у місті дуже багато. Багато дагестанців і чеченців. Усі вони у військовій формі з автоматами. У центрі багато людей ходять, стоять і дивляться на людей», – розповіли жителі Бердянська.
Незважаючи на рік окупації, бердянці, які залишилися в місті, вірять, що українська армія їх похвалить. Але вони бояться про це говорити.
«Чому вони бояться говорити? Адже вас можуть «звільнити» і ви підете «в підвал» за такі розмови. Важко довіряти навіть своїм сусідам. Такі розмови відбуваються пошепки на кухні. Але чув навіть під банком від пенсіонерки: «Прийдуть наші, і цей бардак закінчиться», – поділився один із жителів Бердянська.
