Кароока, чорнява та в синьо-жовтому вбранні — такою, каже сумський десантник Руслан з позивним “Bumblebee”, і уявляв собі Поліну Пономар. Майже рік тому вона намалювала для бійця малюнок. Картинку Руслан вважав власним оберегом та носив листочок біля серця. Після поранення ж втратив. Тоді й вирішив знайти ту дівчинку та віддячити. Про своє бажання Руслан розповів Суспільному. І журналістам вдалося її розшукати.
Руслан зустрівся з Поліною в Лебедині, де дівчинка мешкає разом з родиною."Намагався тебе знайти, коли вже у шпиталі був, у соцмережах, скрізь, але не вдавалося", - говорить він Поліні під час зустрічі.
А вона залюбки показує своє помешкання і власну кімнату, пухнастого улюбленця - кота Мурчика.
Тут дівчинка й створила для бійця новий малюнок — замість втраченого. Із подякою та підписом “Руслану від Поліни Пономар”.
"Я дуже люблю Україну. Намалювала тут прапор і сердечки", - показує вона.
Руслан обіцяє поставити новий малюнок у рамку і залишити вдома.
Військовий згадує, що у Лебедині з іншими десантниками він був у перші дні повномасштабної війни. Сюди бійці 81-ї аеромобільної бригади прибули після бою у Сумах. Тоді лебединці приносили воїнам їжу та речі. Мама Поліни Наталя була однією з тих, хто допомагав бійцям.
"Возили ми їсти — супчик, компот, якесь печиво. У кожній торбі передавали малюночки. Щось таке простеньке. Нас тоді обстрілювали. Страх був неймовірний, ми на емоціях були",- згадує Наталя.
"Теплі речі нам привозили, хто чим міг допомагав. Але найбільше в нас малюнки, які нам приносили. Чоловік десять в окопі, і кожен з броніка дістає (малюнки - ред.), хто в береті зберігав, хто за пазухою. Ми дістаємо, дивимося, і розуміємо: за що ми воюємо і як ми воюємо", - говорить Руслан.
Поки дорослі згадували події тих перших днів повномасштабної війни, Поліна розпаковувала подарунки.
Окрім пухнастого ведмедя, на згадку про зустріч у дівчинки залишиться український віночок та прапор. Його власноруч пошила дружина Руслана Світлана.
Із родиною свого маленького янгола, як називають Поліну Світлана та Руслан, подружжя домовилось спілкуватися й надалі.
Сам боєць зізнається — хотів би, щоб Поліна стала його хрещеницею. Поки ж дівчинка залишила побажання на прапорі підрозділу Руслана — 5-ї батальйонно-тактичної групи — “Все буде Україна”.
