5.11.2022
Продовжую ділитись своїми роздумами про життя під час війни і про наш рідний Слов’янськ.
Останнім часом ми все впевненіше повертаємось до мирного життя і війна поступово відходить на другий план.
У нас є свої турботи - підключення опалення у місті, комунальні оплати, пошук роботи і відключення електроенергії. Хтось поки не планує повертатись і буде зимувати в евакуації, хтось вже приїхав додому, а хтось навпаки тільки евакуюється з міста.
Погода у Слов’янську стоїть осіння, жовті дерева прикрашають наші рідні вулиці і додають їм особливого шарму.
Людей у Слов’янську стає більше. Про це говорить і міська влада. Обстрілів немає, газ дають і багато людей повертаються до своїх домівок.
Чуємо багато про відкриття закладів, з’являються оголошення про набір працівників на роботу. Це зазвичай продавці, консультанти, навіть є вакансії на кераміку. Відкрилось ще одне відділення Ощадбанку, збираються запускати тролейбуси. Загалом новини добрі, хоч би так і було.
Ми слідкуємо за ситуацією на фронті, кажуть, що для нас є загроза зі сторони Бахмуту, адже там точаться важкі бої - це за 50 кілометрів від Слов’янська. Тому усім, хто залишається у місті, треба враховувати цей факт. Адже обстріли можуть поновитись у будь-який момент. Через це може пропасти і електрика і газ, тому слов’янці все одно запасаються дровами, а інші просто побоюються повертатись у місто.
Багато людей не повертаються через брак роботи у місті, адже бізнес, який давав нам робочі місця, поки не спішить повертатись у Слов'янськ. І їх можна зрозуміти, адже в один день можна позбавитись всього, над чим працював роками. Розуміємо, що і багато спеціалістів вже влаштувались на нових безпечних місцях, а хто і зовсім вирішив залишитись за кордоном.
На жаль, певна кількість людей більше не повернеться у місто. Трохи прикро, що життя вже не буде таким, як до 24 лютого, бо ми вже відчували такі зміни у 2014. Ми тоді ніби зійшли з рейок і зупинились, проте з часом почали набирати обертів. Та це болісне падіння з нами сталось знову. Знову відкат назад на 8 років. Але, думаю, що у нас вистачить оптимізму, аби знову вдихнути життя у наш рідний Слов’янськ після перемоги, відбудувати його і зробити ще кращим!
А перемога обов’язково буде!
Матеріал створено в рамках проєкту “Життя війни” за підтримки ГО Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».
