Сергій Цісарук, позивний «Мольфар», заступник командиру полку Азов, дав велике інтерв'ю Радіо НВ. Для нас дуже важливою виявилась та частина цієї розмови, де Сергій розповідає, хто винен в тому, що Маріуполь так швидко потрапив у повну блокаду. Він не вважає, що про це треба говорити лише після війни. Основний постулат військ НАТО - аналіз. Без аналізу і висновків про помилки неможливо рухатись далі.
Тож хто винен в тому, що Маріуполь опинився в блокаді - без боєкомплекту, без бази боєприпасів, техніки тощо, а також чому Збройні Сили України ну ніяк не могли знищити Маріуполь, як про це кажуть окупанти, - читайте у фрагменті інтерв'ю.
- Війна — це перелік помилок, я так вважаю. І просто іноді кількість цих помилок або більша, або менша. Бачу я насправді велику кількість подій в Маріуполі тільки завдяки тому, що я знаходився в штабі і відповідав саме за комунікацію між підрозділами, тому доводилося іноді фізично бути на всіх місцях, бачив, що відбувається. А проблема того, що відбулося з Маріуполем, в першу чергу, на мою думку, основною причиною все-таки є дуже швидкий прорив військ з напрямку Криму.
І те, що їх не зустрічали боєм в містах Мелітополь, Бердянськ. Тому що я впевнений, що там можна було це робити і потрібно було робити. І я думаю, що вони б все одно оточили Маріуполь, але значно меншими силами, якщо б вони прорвалися з напрямку між Волновахою і Маріуполем, закрили би нас з півночі, то це кільце було би значно менш щільним, і нам точно була б можливість довозити боєприпаси, була б можливість довозити живу силу, бронетехніку.
І в крайньому випадку, ми такий варіант розглядали, можна було б спробувати прорватися з міста. Але коли угрупування з Криму, величезне, досить підготовлене. І основна була проблема навіть не в підготовці [росіян], а те, що не було сильного технічного оснащення.
Фото "Азовсталі". Reuters
Тобто війська, які наступали зі сходу, це була така солянка, «днр-івці», мобілізовані з Донецька, російських [бійців], там було все, що попало. Там відповідно була і техніка різна, і все.
А війська, які йшли з півдня, - це були кадрові військові, контрактники, іноді мобілізовані, саме збройні сили росії, які були укомплектовані найновішими танками, новітніми БМП їхніми, артилерія, авіація. І завдяки цьому вони могли досить швидко і якісно реагувати на будь-які події. Тобто у них була досить хороша мобільність. Те, чого зараз нам, наприклад, не вистачає для наступу на півдні.
Оскільки Маріуполь — це південна частина, це степи відкриті, поля, де саме грає роль військова техніка і механізовані підрозділи. Тому що вже, коли заходили в місто, тоді ми вже були більш-менш в паритеті, тоді вже показували клас, хто вище, хто краще.
Але коли це в полі, іноді можна свою слабку професійну підготовку, мотивованість, можна все-таки якось виправити тим, що в вас є хороша техніка. Тобто одне інше компенсує. Але коли вже йдуть безпосередні бої в місті, то це вже нівелюється ця потужність.
Думаю, це не э секретом, що ООС ділилося на два сектора: Північ і Південь. І склади у Південь знаходилися в населеному пункті Розівка, там був величезний склад боєкомплекту, в якому знаходився весь боєкомплект на випадок війни. І там треба було отримати боєкомплект. Але це все досить великий час.
Те, що ми бачимо навіть зараз в Росії, велика проблема з логістикою, тому що наші MLRS, які ми отримали від Америки, досить точно і досить якісно вражають саме їхні пункти постачання. І через це збільшується логістика. І на жаль, на початку війни в нас була така сама логістика, як і в російських сил. І кожен снаряд потрібно було завантажити вручну. Велика кількість техніки. І це все було досить криво.
І тому я добре пам’ятаю, що крайня машина, 27 або 28 лютого, коли наші артилеристи поїхали забирати боєкомплект зі складів з Розівки, то так склалося, що вони вже розуміли, що противник підходить, і одна наша група снайперського призначення поїхала з ними для того, щоб прикрити артилеристів. І це було досить добре рішення, тому що коли вони вже виїжджали технікою, забираючи боєкомплект, стався бій з передовим дозором, і наша група знищила противника.
Їм дуже сильно пощастило, тому що вантажівки були повні боєкомплектом, і це був крайній боєкомплект, який тоді був завезений в Маріуполь. А це взагалі були якісь смішні цифри. Тобто це було чотири Крази боєкомплекту, це на 30 хвилин бою. Тобто дуже швидко цей боєкомплект закінчується.
А самих складів в Маріуполі ніяких не було. І це завжди дуже смішно виглядає, коли росіяни кажуть, що це оборонці Маріуполя знищили місто, в нас просто фізично не було боєкомплекту, щоб це зробити. Без будь-якого довозу боєкомплекту це просто нереально.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube
