Першими, хто побачив місто стали військові. Ми поспілкувалися з Валерією - військовослужбовицею 81 окремої аеромобільної бригади, яка була серед тих, хто побачив місто таким, яким його полишали росіяни. Саме ця бригада заходила у Лиман.
Читайте: Український прапор знову здіймається над Лиманом
Після Богородичного, Святогірська і ще низки звільнених населених пунктів України, Лиман не став виключенням. Те, що там побачили - не викликало жаху, а підтвердило дикість і ницість росіян, які жили в окупованому місті.
"Місто навпаки, було менш зруйноване, ніж Богородичне, наприклад, де немає жодного вцілілого будинку абсолютно".
Важливо і те, що українські військові під час боїв за місто намагалися максимально зберегти інфраструктуру міста. Хоча, звичайно, відновлювати багато чого доведеться. Адже ті місця, де жили, або працювали росіяни - зруйновані, або понищені самими окупантами. Підтверджено і багато випадків мародерства.
Військових зустріло немало місцевих, не дивно, що серед них були і ті, хто негативно налаштований на Збройні Сили України. До сих пір у місті залишаються колаборанти, які підтримували росіян. Наразі з цими людьми працюватиме поліція та СБУ. Немало знадобиться часу на те, щоб виявити усіх, хто співпрацював з росіянами.
Руйнування, звичайно, були. Але у порівнянні з тим же Святогірськом, руйнувань було менше. Продуктових та і будь-яких інших магазинів у Лимані не було.
"Максимальна тиша - дуже незвично для прифронтових територій. Купа російської символіки. Перше, що ми побачили в мерії - це купа символіки у кожному кабінеті. Буквально у кожного на столі стояли речі з символікою росії, або "днр": чашки, наліпки, прапорці на ручка, картинки в рамках, газети. Вся ця мерія усипана цією хєрньою".
Коли наші Збройні Сили України заходили у місті, росіяни там ще залишалися. Частина з них здалися в полон. За неофіційною інформацією у лісах Лиману досі можуть перебувати російські окупанти. Є докази того, що вони перевдягалися у цивільних, тікали з міста, викрадавши транспорт у місцевих жителів (при чому не тільки автомобілі, але й велосипедах). Були і випадки, коли самі місцеві їх переховували у підвалах.
"На околицях Лиману у лікарні знайшли генеральські погони, документи, підтвердження хабарів для перевізників, знайшли також документи цивільних - посвідчення, паспорти зі схожими фотографіями. Вони намагалися звідти втекти через блок-пости, застосовуючи чужі документи".
Людям документи повернули.
На вулицях Лиману, коли зайшли Збройні Сили України, не було нікого. Зараз, звичайно, місто повертається до життя. Наша влада вже почала допомагати відновлювати будинки, завозять продукти, ліки, працюють волонтери.
Від місцевих були двоякі відчуття. Від деяких людей несло прямою ворожістю. Звичайно, що відкрито цього висловити вони не могли, але відчуття незадоволення українською армією відчувалося. І такі люди продовжують залишатися у Лимані, ба більше, не приховують свого колабораціонізму.
Були і ті, хто щиро радів поверненню в Україну. Військових обіймали, дякували. В інтернеті місцеві також щиро раділи звільненню міста.
"Таке враження, що місцеве населення боялося і ту сторону, і наших хлопців бояться. Злоби вони не виказують. Але напевно, люди бояться, що орда повернеться і бояться висловлювати недовольство".
Наразі у Лимані вже відновили зв’язок, у місто заїхала Нова Пошта, вода та електроенергія ще відсутні, але роботи комунальниками ведуться. На це, звичайно, потрібен час. Але влада обіцяє, що по місту повністю відновлять усі необхідні комунікації.
Місто передали облдержадміністрації, тому і поліція, і лікарі вже виконують свої обов’язки в Лимані. У місто можна вільно заїхати, але про це потрібно заздалегідь домовлятися з органами місцевої влади і поліцією. Усі стабілізаційні дії провели військові, але поліцейські і СБУ продовжують свою роботу, продовжують виявляти і колаборантів, і росіян, які можуть переховуватись.
"8 рік війни, здавалося б, це вже б давно мало бути зрозуміло, що російська армія - це ворог, що вони - зло, вони - нелюди. Але чи то просто проплачені люди, чи просто пробивають дно... Але є люди, які дійсно продовжують чекати цю армію. На цих людей нічого не впливає. Їх криють артою, їх вбивають, у них забирають транспорт, їх змушують закопувати своїх родичів в огороді, у них забирають останній шматок хліба... І все одно люди продовжують чекати цю армію".
Загалом звільнення Лиману - це важлива точка для наших військових. Саме звідти йде дорога на Луганську область - Кремінну, Рубіжне, Сіверодонецьк, Лисичанськ. Це місто важливе з точки зору військової політики, тому для нашої армії повернення Лиману - важлива перемога, а для російської армії - початок чергового кінця.
"Сподіваюсь, що скоро у Кремінній відео знімати будемо ми, а не вони. А тим росіянам, які ховаються під Лиманом, краще одразу здаватися в полон, бо усіх їх всеодно скоро знайдуть".
