З 24 лютого і по сьогодні Сумський "Центр матері та дитини" залишається домівкою для 3-х десятків "клієнтів". Так фахівці закладу називають жінок з малолітніми дітьми, які тікали від домашнього насилля, а знайшли тут прихисток від ворожих куль. Скільком жінкам із дітьми, які чекали на евакуацію "зеленими коридорами", спеціалісти центру допомогли – не підраховували, пише Суспільне.
Керівниця "Центру матері та дитини" Наталія Осадча розповідає – з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну майже 80% її колективу евакуювалося. "А за моєю спиною жінки (не самі благополучні на той момент). З деякими вже закінчилися терміни договорів. І малолітні діти. Виплат немає, холодильники напівпусті, підгузків немає – що робити? Але всі питання вирішили", – пригадує жінка.
Коли розгубленість минула, почала надходити допомога. "Потихеньку добрі люди включилися, і поступово вирішувалося все. Перше питання, яке у мене було, – всіх евакуювати. Тому, що наша установа знаходилася у безпосередній близкості до зони бойових дій і було складно вести контроль над станом, який був у той момент у Центрі", – розповіла Наталія Осадча.
Після відкриття у Сумах "гуманітарних коридорів" всі, крім однієї, мешканки Центру поетапно з 1 по 15 березня були евакуйовані в Європу. "Ми тягали мішки, клеїли вікна, утеплялися. Ми готувалися. Ми були готові прийняти і хлопців для того, щоб тимчасовий прихисток дати. Слава Богу, цього не сталося. Але до нас з кінця місяця почали поступати перевалочним пунктом. Наприклад, дівчата, коли на Роменській була евакуація і не встигали у першу чергу. Хтось був день, хтось три, то ми слугували перевалочним пунктом. Потім до нас потрапили перші діти та жінки з Боромлі із Тростянецької громади", – розповідає керівниця Центру матері і дитини.
Медична сестра Центру Лариса Нестерова говорить, що були у них і складні сім`ї. Доводилося “піднімати на ноги” всі медзаклади Сум, аби знайти протисудомні ліки для дитинки з ДЦП. "Невідкладного стану у нас не було, але дітки у нас попадали з таким важким нервовим струсом. І які потребували спеціалістів, консультації фахівців", – розповіла жінка.
Наразі в Центрі мешкає переселенка із Херсонщини Наталія. Домашня тиранія та ворожі кулі змусили її разом із чотирирічною донькою шукати порятунку у Сумах. Наталія говорить, що на порозі Центру вона з`явилася із напівпорожньою валізою та переляканою дитиною на руках. "Коли почалася війна, мені було дуже страшно за дитину. Я дуже хвилювалась за її психологічний стан. Були і вибухи, і постріли. Було дуже страшно. А зараз дуже хочу додому. І вірю, що звільниться Херсонщина від агресора", – розповідає Наталія.
Наразі в Центрі мешкають жінки, які постраждали від насилля, які потрапили у складні життєві обставини, багатодітні мами. Утім, майже 70% ліжок, які зайняті – це внутрішньо переміщені жінки. "Вони отримують повний спектр послуг: медичних, соціальних, соціально-побутових, гуманітарну допомогу. Дуже надіємося, віримо ЗСУ, віримо у перемогу, але складаємо потаємну валізу, шоб не повторилося 24-те. Шоб це були і ліки, харчі", – розповіла Керівниця Центру Наталія Осадча
Всі дітки, які знаходяться у Центрі, мають щеплення, розповіла медсестра Центру Лариса Нестерова. "Ми маємо зв’язки з усіма медиками, які обслуговують наших мам. Тому якщо потрібно, ми звертаємося, не зважаючи на те, що у нас є внутрішні переселенці без нашої міської прописки, нам ніхто ніколи не відмовляв у наданні допомоги", – говорить жінка.
Авторка – Оксана Усенко
