Медики 555 військового госпіталя м. Маріуполя, які два місяці рятували поранених під обстрілами, уже 100 днів, перебувають в російському полоні. Увесь цей час їхні рідні нічого не знають про долі близьких, серед яких дуже багато жінок, а їхні фото без прізвищ та уточнення, що це медики, публікують в одному з російських телеграм-каналів.
Видання ZN,ua публікує розповідь близького однієї з пололених Андрія Кривцова. Йому вдалось поспілкуватись із двома медиками, яких уже обміняли.
“100 днів. Це багато чи ні? Для кого як. Сьогодні буде 100 днів як ми зовсім нічого не знаємо про Олену. 100 днів жаху і темряви. Без жодного проблиску сонця. І не тільки ми, і не тільки про Олену. Уважно подивіться на всі ці обличчя. Вдивіться в ці 82 фотографії. 82 сім’ї у різних куточках України втратили своє сонце, вони блукають у пітьмі. Бо на світі є істоти, які взяли за ціль перевершити усі звірства нацистів”, - написав у Facebook Андрій Кривцов.
Колишні полонені медики розповіли йому, що коли у військовий госпіталь в Маріуполі влучив російський снаряд, усіх медиків евакуювали до резервних баз у бункерах на заводах Ілліча та Азовсталь. Так весь особовий склад госпіталю було поділено на дві групи.
“Це трапилось 12 квітня. Ми підпорядковувались 36й бригаді. Ні у кого з персоналу не було автомату чи пістолету, мова іде і про медичний, і про немедичний персонал, ми не могли самі по собі оборонятись від ворога. І коли 36 бригада вже не могла вести оборону своїх позицій, ми опинились у дуже скрутній ситуації, можливості вийти з оточення не було, до того ж у бункерах залишалось дуже багато поранених - так і потрапили у полон”, - розповіла про захоплення в полон одна із медиків.
Спочатку полонених доправили у смт. Сартана, де тримали у ангарі. Полоненим доводилось спати на бетонній підлозі.
“У вікнах було вибите скло, дні тоді були дуже холодні, дощило, тож легко уявити, наскільки було холодно в тих ангарах. Через дві доби нас перевезли в Оленівку. Умови перебування дійсно жахливі, дуже мала камера, розрахована на двох - насправді нас там було 13. Туалет у камері несправний, але в нормальний нас не виводили. Годували тричі на день, за кількістю їжі мені особисто вистачало, давали багато хлібу - це спасало. Стосовно питної води - в принципі, раз на день можливо десь літри 3 давали, але вона була несмачна і ми навіть думали, що її набирали просто з під крану. Їжу давали у брудному посуді, було зрозуміло що хтось з них до нас вже їв. Ніякого душу, ніяких умов для підтримання елементарної гігієни тіла. Яскраво запам’ятала, що вночі дуже гучно включали на всю будівлю музику, через що ми не могли спати. На п'ятий день перебування в Оленівці нас організовано вивезли у Таганрог. Водій автобусу казав,що це останній етап перед обміном. Намагались вірити в найкраще. Коли потрапили в РФ, в Таганрог, я для себе зрозуміла, що у "ДНР" нам ще норм було, оскільки ставлення росіян до нас було як до тварин”, - розповіла жінка про пережитий жах в російському полоні.
У Таганрозі полонених повністю переодягли та заборонили брати будь-які особисті речі, дали дві хвилини на дуже, дуже холодний душ, а також зібрали зразки ДНК — пасмо волосся, відрізок нігтя, відбитки пальців.
“Умови перебування там були кращі ніж в Оленівці, у кожного своє ліжко, більш комфортний туалет (це саме в моїй камері), перші дні було холодно, потім видали бушлати. На ліжках сидіти не можна, інколи навіть ганяли, щоб ми і на лавках не сиділи. Виходить - цілий день на ногах”, - розповіла полонена.
В російському СІЗО полонених жінок розселили по 2-6 людей у камеру. Годували тричі на день, однак їжа була жахливої якості і в недостатній кількості, інколи на вечерю давали тільки скислу кашу. Раз на тиждень пускали у гарячий душ.
“О 6 підйом, о 22 відбій, бували дні, інколи на розсуд наглядачів нам оголошували відбій десь о 23-24:00. Нашу камеру - жодного разу не вивели на прогулянку, тобто весь цей час ми сиділи закриті у чотирьох стінах”, - додала визволена з полону.
Полоненим не дозволяли комусь дзвонити чи писати листів, не допускали представників ООН чи Червоного Хреста, проводили регулярні допити, і взагалі на людей чинили постійний тиск.
“Нам постійно казали: «Зеленський оголосив вас зрадниками, вас ніхто не чекає і ніхто не буде обмінювати», «Коли ви приїдете в Україну, вас там посадять / вб’ють», «України вже майже нема, вам легше дочекатись, коли буде усюди Росія», «Наша сторона готова хоч зараз вас відправити, але Україна гальмує процес». Заставляли вивчати гімн, герб, стяг РФ, ганебний вірш «Простите нас родные россияне» та інше”, - додала жінка.
Андрій Кривцов зазначив, що це невелика частина інтерв’ю, яку він може оприлюднити, адже усе інше – або занадто жахливе для публікації, або закрите для розголосу на час слідства.
Він зазначив, що під час зустрічі з представником МКЧХ рідним полонених було названо назвав орієнтовне число взятих у полон у 8000 осіб. Він закликав більше говорити про полонених українців, бо розголос гарантує бодай збереження їхнього життя, а також можливе звільнення.
