Геноцид російських складів ракетно-артилерійського озброєння за допомогою високоточної західної зброї триває. Як Україна завдає ударів по запасах росіян, і коли ми зможемо піти у серйозний контрнаступ?
Пише військовий експерт Кирило Данильченко на Thepage.ua.
8 липня прилетіло до Нової Каховки, де в районі оптового ринку йдуть активні детонації, валить чорний дим від пожежі запасів мазуту та ПММ (паливно-мастильних матеріалів).
Вчора дісталося Херсону — російські пропагандисти говорять про завод пластмас, але в цехах чомусь характерно вибухають боєприпаси.
Приймає багатостраждальний завод «Топаз» у Донецьку — там сильне задимлення — мабуть, висунули ближче до тактичного тилу запаси напередодні спроби відсунути ЗСУ від так званої «ДНР», але відхопили.
Ну і вночі сильно прилетіло на склади під Шахтарськом — там довбає так, що окупаційна влада оголосила евакуацію, виють сирени. Місцевих вивозять централізовано автобусами, тому що по місту валяються кістяки боєприпасів, що розлетілися.
Вічна проблема Донбасу — найщільніша в Європі агломерація, зав'язана на мономіста з промислової хімії, видобутку вугілля та виробництва металу. А отже, там скрізь залізничні гілки та пакгаузи оточені щільною багатоповерховою забудовою та спальними районами.
Російська логістика, заснована на залізниці, працює зі складами та вагонами, але маршрут із прив'язкою до станцій не приховати й у разі прильоту: все це відлітає у повітря складами та вагонами.
Так сталося й у Шахтарську. Ракети та снаряди приходили на станцію Постніково, перевалювалися та складувалися в ангарах південніше мікрорайону №7 та Журавлівки. Приховати таку активність в епоху супутників і камер у кожному банкоматі неможливо. А там ідеальна мета — склади з обваловкою, що окремо стоять: мінімум загрози для мирного населення, максимум шкоди окупанту.
skladi.png
Але як швидко стратегія роботи з оперативного тилу може дати ефект? Навіть зараз, коли, за словами голови РНБО Данилова, в Україні вже 9 «Хімарсів» та «М-270» (а це значна кількість, у Франції такого класу машин 13, у Британії — 40), чи зможемо ми ними рутинно надавати вогневу підтримку на передку, щоб системи працювали за заявками нашої піхоти, виносячи батареї супротивника, його склади?
Наприклад, як це робили це американці в Іраку — випускаючи касетні М-26 і ракети з моноголовою, часто по окремих будівлях?
На жаль, ні, бо лише США зосередили проти Саддама 90 пускових і за півтора місяці відпрацювали 5900 ракет. Це, до речі, про те, що нам потрібно 300 РСЗВ, так це просто цифри, щоб подумати та трохи прийти до тями. Бо стратегія «проси більше, щоб отримати те, що розраховуєш», теж гарна в міру.
Такого нам не дістанеться, через логістику та космічні бюджети, й служити особистим дробовиком кожного комбата М-270 у нашому театрі воєнних дій не зможуть. В найближчому майбутньому точно, навіть якщо весь Альянс відкриє свої запаси та підніме зі зберігання численні М-270, наприклад, Британії та Німеччини.
Але вони можуть зробити інше: вести контрбатарейну боротьбу з важливими цілями, на кшталт «Смерчів» та «Ураганів». Недарма Пентагон передав Києву 13 додаткових радарів AN/TPQ-36, які добре засікають пуск ракет. Тепер на кожну спробу хльоснути по нас, може прилітати та прилітати боляче — вже є щонайменше два пруфи уражених за останні тижні «Ураганів».
М-270 зможуть продовжувати обвалювати тил: 40 вагонів у Кришталевому та 50 вагонів під Шахтарськом мають акумулюючий ефект, бо лягає транспорт, крани, кари та все інше, ніж перевалюють боєприпаси зі станцій до ангарів.
vibukhi.png
Не забуваємо й про персонал: наприклад, після серії ударів по аеропорту Мелітополя поранених вивозили гелікоптерами, лікарні у місті оточили військові, є дані про загибель підполковника, командира по тилу авіаційного полку.
Самі станції поки що щадять, бо довкола — мирне населення, але прилітати як залізничною інфраструктурою, як у Красному Лучі, Куп'янську та Донецьку, буде. І цей процес наростатиме як снігова куля — по 45 тис. снарядів на добу вистрілювати стане важче, накопичувати їх перед настанням централізовано може призвести до втрат і провалу темпів операції.
Але головне питання, як швидко запрацює ця стратегія? Не думаю, що раніше, ніж ми матимемо півтора дивізіону, пакет високоточних ракет на добу, що ми зможемо відпрацювати, а ще по парі возимих і недоторканних до них на кожну установку. На секунду це вже під 280 ракет на добу у випадку з М-270. І банк цілей, у якому будуть не лише оперативного рівня склади, а й штаби, РЛЗ, машини РЕБ, запаси ПММ.
Не думаю, що ця точка відбудеться раніше вересня, судячи з темпів передачі та нарощування вогневої активності.
Але росіяни вже почали відчувати на собі всю красу високоточної зброї: саме тому вони ліплять фейки про уражених HIMARS і купують оптом «Цезарі», звідси оперативні паузи та розповіді, що ще навіть не починали воювати.
Тому що «Панцирі», що не мають аналогів, не працюють проти кинджальних ударів з відстані 84 км, без глибокого повітряного наступу. Це так само ж неможливо, поки працює наше ППО.
Тому десь у вересні російські оперативні можливості почнуть падати, ми ж почнемо рости за артилерією та запасами. До цього моменту на Сході продовжаться бої у стилі Першої світової, де по 1,5-2 місяці сторони прогризають 30-кілометрову смугу, зазнаючи значних втрат і випускаючи сотні тисяч снарядів.
