"У нас хоч і одна нога на трьох, зате п'ять міцних рук і три гарячих серця", – підписав світлину з побратимами Дмитро Котов.
Якби в Україну не прийшов ворог, якби кожен із цих трьох хлопців не пішов захищати нашу незалежність, то може вони б ніколи і не познайомилися.
Дмитро Котов, Володимир Ковальський та Сергій Храпко.
Читайте також: Відійшла у вічність ціла епоха: у 104 роки зупинилося серце найстаршої жительки Брониківської громади на Житомирщині
Сергій Храпко – ветеран 30-ої окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького, втратив ліву руку й ліву ногу 16 травня 2015 року (ред. в бою біля Мар’їнки). Сергій з товаришем виносили пораненого побратима, коли недалеко впала міна.
Володимир Ковальский – ветеран 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого втратив обидві ноги 15 березня 2016 року, підірвавшись на міні. Менше ніж за 2 місяці встав на протези, аби бути поряд з дружиною, яка народжувала йому сина.
Дмитро Котов – ветеран 25-ої ОБМП Київська Русь. 2 червня 2016 року біля села Троїцьке на Луганщині Дмитро отримав складні мінно-вибухові поранення. Одну ногу втратив відразу, а другу довелося ампутувати у військовому шпиталі. Влітку 2018-го року Дмитро вперше піднявся на Говерлу.
Кожен із них живе своїм життям, займається спортом, виховує дітей, провідує побратимів у шпиталях, допомагає армії.
Хоч у них і одна нога на трьох, зате дійсно п'ять міцних рук і три гарячих серця! Бо в людях важливі не руки, ноги, очі, чи будь-що інше. Головне в людях – бути Людиною!
Фото: Дмитро Котов
Фонд "Повернись живим"
Читайте також: На Житомирщині зібралися найвитриваліші та найміцніші десантники з усієї України
