У неділю після 7 лютого ми святкували Собор новомучеників і сповідників Руської Церкви. На сьогодні в складі Собору - понад 1700 імен. Серед них – ім'я священномученика Аркадія (Остальського).
Аркадій Йосипович Остальский народився 25 квітня 1889 року в селі Скаківка (нині – Бердичівський р-н). І батько Аркадія, і рідний дід по матері були священиками. Дитинство провів спочатку в селі Скаківка, а потім жив у Житомирі.
З юнацьких років мріяв стати монахом і життя присвятити служінню Богу. Сучасники називали його новим Златоустом. Переконливі промови священика, його ясні і доступні докази буття Божого і пояснення, як повинен жити і що робити для душі християнин, повертали багатьох тих, хто заблукав, на шлях порятунку.
З 1917 року отець Аркадій служив у Житомирі: в храмі преподобного Серафима Саровського при гарнізонному військовому госпіталі, а потім в Миколаївській церкві. У роки громадянської війни в Житомирі створюється Свято-Миколаївське братство, керувати яким було поставлено ієрея Аркадія Остальського.
У 1922 року отець Аркадій був заарештований разом зі своїм батьком, який невдовзі помер у в'язниці. Самого отця Аркадія було засуджено до розстрілу, але на прохання віруючих вирок був замінений на п'ять років позбавлення волі в Житомирській в'язниці. Під тиском членів братства, які постійно клопотати про свого наставника, о. Аркадій був звільнений за амністією наприкінці 1924 р.
Отець Аркадій поїхав до Саровської Успенської пустині, де був пострижений у мантію з тим же ім'ям. На початку 1926 року був возведений в сан архімандрита, а 15 вересня того ж року був хіротонізований в єпископа Лубенського, вікарія Полтавської єпархії.
Як тільки єпископ Аркадій прибув до Полтавської єпархії і своїм словом сколихнув народні маси, він був арештований і висланий до Харкова із забороною повертатися в свою єпархію.
Із заслання втік. Жив в Новому Афоні на Кавказі серед монахів, також у Києві та Санкт-Петербурзі.
9 травня 1928 року він, за власним бажанням, з'явився в ОГПУ на Луб'янку «для пояснень», там дуже здивувалися його появі. Був заарештований та засуджений до п'яти років ув'язнення. Термін ув'язнення відбував у Соловецькому таборі особливого призначення.
У 1931 був заарештований у таборі за звинуваченням у «контрреволюційній агітації, нелегальних зборах антирадянської організації під виглядом релігійних бесід». По справі було засуджено 15 осіб, і головним обвинуваченим був єпископ Аркадій. Один зі свідків у його справі показав, що єпископ Аркадій «серед ув'язнених користувався особливою популярністю, і кожне його слово вважали майже за святе». Владиці додали до терміну ще 5 років ув'язнення.
Звільнили його тільки в 1937 р. З табору вийшов абсолютно сивий чоловік. Таємно відвідав Київ і Житомир, зустрічався з духовними чадами. Був призначений єпископом Бежецьким, вікарієм Калінінської єпархії, але влада не дозволила йому виїхати до місця призначення.
У вересні 1937 року був знову заарештований. Звинувачення у контрреволюційній діяльності, які йому закидали, категорично заперечив. На допиті заявив: «Після п'ятнадцяти років, проведених на засланні, на сьогоднішній день я залишаюся не згодним з радянською владою з питання релігії і закриття церков».
7 грудня трійка НКВС засудила єпископа до розстрілу. Був розстріляний 29 грудня 1937 на полігоні НКВС недалеко від селища Бутово під Москвою.
Єпископ Аркадій був зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руської Церкви Архієрейським собором Руської православної церкви в серпні 2000 року для загальноцерковного шанування.
Владика Аркадій був автором багатьох оригінальних богословських творів (в рукописах). Особливої уваги варта його робота з церковного красномовства. Твори священномученика Аркадія в 2-х томах отримали назву «Ми не повинні боятися ніяких страждань…»
Андрій Козаченко
