Сьогодні світ відзначає свято Різдва Христового. Це свято має багату історію з унікальними традиціями, звичаями і символами. Воно знаменує народження Ісуса Христа у Віфлеємі. За християнським переконанням, Ісус був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. День його народження поділив історію на «до» і «після»: з цього моменту почалося сучасне літочислення — «наша ера».
Різдвяні традиції існують вже не одне тисячоліття. Святкуванню передує 40-денний піст. Цей період називають ще Пилипівкою. До свята люди мають утриматися від м’ясної та молочної їжі, пороків та активних святкувань. Під час цього посту люди очищуються від гріхів.
Увечері віруючі люди йдуть до церкви, аби вшанувати Сина Божого. Служба починається опівночі та триває до ранку. На Різвдво люди вітаються словами «Христос народився!», а у відповідь чують — «Славімо його!».
Але у радянські часи влада намагалася всіляко знищити ці Різдвяні святкування. Вже у 50-60 роки знищили багато церков та священників. Слова традиційних українських колядок замінювали: замість «Син Божий народився» за радянських часів співали «Рік новий народився».
Про це розповідає священник Свято-Покровської Церкви отець Микола Храпач:
«На Полтавщині я народився, виріс і завжди тут жив. З дитинства пам’ятаю, що коли був малим хлопцем, то мені навіть подобалося не як діти колядують, а коли ходять дорослі. Дуже гарні співали колядки – народні, глибокі, змістовні, наповнені богослужбовими текстами, які прославляють прихід у наш світ Спасителя світу».
Та Радянський Союз розвалився, але український дух зламати не вдалося. Слова Різдвяних колядок оберігалися і передавалися з уст в уста. Вже у 90-тих роках українці почали потроху відроджувати традиції:
«Пам’ятаю, вперше почали колядувати на Леваді, у висотних будинках. Заходили у під’їзд, дзвонили у квартири і хто відчиняв, туди заходили і колядували. Нас було чоловік 30 колядників – велика ватага. Нам дали костюми з театру в українському стилі – сорочки, вишиванки. Деякі люди нас не пускали, але більшість сприймали нас добре і позитивно та дуже раділи нашим колядкам. Старші люди навіть плакали. Ми ходили у піднесеному настрої увечері 6-го і потім 7-го та 8-го», - продовжує Отець Микола.
Згадує Отець Микола і давні родинні Різдвяні традиції, які оберігалися в його родині:
«Пам’ятаю традицію на Різдвяний вечір у моїй сім’ї. Адже традиція передбачає, що на Різдво всі діти та онуки збираються до батьків. Пам’ятаю, що бабуся або дідусь читали молитву. Запалювали свічки, пекли пиріг, сідали за вечерю і вітали один одного з Різдвом. 6-го ввечері йшли до церкви, після служби йшли колядувати. На другий день зранку знову на літургію в церкву, ввечері після обіду знову колядувати. Тому що традиція була колядувати саме у вечірній час, як зіронька зійшла».
Ці священні традиції зберігаються у Полтаві і досі. Всі віряни збираються на Вечірню та Вранішню Службу Христову, а ввечері збираються родинами та колядують.
Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.
– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
