Журналістка Оксана Слободзян розповіла, які умови і "сервіс" нині у Сарненському автовокзалі. Довелося пані Оксані повертатися з відрядження. Про комфорт, за словами жінки, там не йдеться. Люди чекають свого автобуса у лютий холод. Саме приміщення станції - швидше укриття від вітру і снігу чи дощу, а так - всередині усе одно що "на дворі". Далі пряма мова:
"Саме в недовготривалу морозну пору в третю декаду грудня минулого року, довелося пів годинки чекати на транспорт на автовокзалі в Сарнах. І я вам скажу - випробування ще х тих… Так, саме з тих – лихих 90-х: холод собачий, приміщення – схоже на складське. Тож цей час здався мені вічністю. Я б назвала це не автовокзалом, а укриттям. Адже вокзал – слово, що викликає більш-менш теплі почуття, бо саме тут, в перервах між подорожами, людина повинна перепочити-перечекати в цивілізованих умовах.
Так, усе, що стосується платного сервісу при цьому вокзалі функціонує. Тобто, усе, що може здерти з пасажира копієчку: кафетерії, платні вбиральні, магазинчики. Але ж вартість проїзду в автотранспорті зростає з космічною швидкістю. При всьому тому, що пасажирські автоперевізники увесь час скаржаться на «неокупність» рейсів, ви спробуйте пробитися на цей ринок! Конкуренція страшна. Я не хочу виглядати невігласом, заглядаючи в чужі гаманці, адже так само стрімко дорожчають пальне, запчастини, автосервіс. Проте, при всьому розумінні економічної доцільності роботи авто перевізників(люди забезпечують цілу гілку економіки, відтак повинні отримувати прибутки), я відмовляюся розуміти, чому люди у 18-градусний мороз повинні замерзати в будівлі, з дозволу сказати, автовокзалу в Сарнах?! Увесь цивілізований бізнес має дбати про свого клієнта, відтак, частину прибутку вони мусили б вкладати в створення умов для пасажирів.
Це страшна картина – діти й люди похилого віку із червоними носами, згорблені від холоду, сидять на лавках в очікуванні свого рейсу…"
