Голод не оминув 1932-1933 років не оминув і Донбас, хоча відсоток загиблих від геноциду тут був меншим, ніж в інших областях України.
Збереглися офіційні заяви, звернення і документи, в яких фіксувалися голод, опухання від нестачі їжі та смерті на Донеччині.
У 1931 році на Донбасі були запроваджені “Чорні дошки”. Тобто райвиконком оголошував села, які не виконували хлібозаготівельний план, занесеними на чорні дошки. Це означало припинення будь-якого продовольчого постачання, повернення хліба, розданого на трудодні, скорочення кредитів – повна ізоляція.
Хоча регіон був переважно промисловим, навіть тут втрати від штучного голоду вчені оцінюють на рівні від 11 до 27% від всього населення.
Порівняно з Полтавщиною чи Харківщиною, за кількістю втрат Донеччина, звичайно, відрізняється. Лише тому, що населення міст мало можливість виживати.
При цьому голод на Донбасі тривав довше, ніж в інших районах України, бо індустріальними містечками продовжували блукати тисячі «розкуркулених» селян, позбавлених власної домівки, змушених поневірятися у пошуках їжі.
У державному архіві Донецької області і досі збереглися довідки, доповідні записки та скарги на голод та смерті робочих.
Запали свічку пам’яті о 16:00. Згадай всіх, кого забрав голод тих років.
