Усе в житті людини починається зі сприйняття світу очима дитини. Ключовим є той фактор, коли ми усвідомлюємо свої права з дитинства. Кожен з нас різний, але рівний у правах. Незалежно від віку, ми становимо велику цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу загалом. Цим ми унікальні і обираємо відповіднийшлях за свої права і обов’язки.
Понад тридцять років тому світові лідери взяли на себе історичне зобов’язання,прийнявши Конвенцію ООН про права дитини – міжнародну угоду про дитинство. Документ був ратифікований найбільшою кількістю країн з-поміж усіх міжнародних договорів про права людини в історії, який містить 54 статті, з яких 40 прав стосуються тих, які має дитина. Він зазначає, що дитиною вважається істота до періоду досягнення 18-рiчного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. У документі сказано: «усі діти незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, віку, релігійних або інших переконань, соціального походження, стану здоров’я мають рівні права і свободи». В першу чергу, це право на життя,громадянство, вільне вираження своїх поглядів та переконань, право на сім’ю, освіту і тд і тп.
«Та чи мають право батьки обмежувати наші права?»
З самого народження у кожній сім’ї формуються правила, де діти у переважній більшості змушені поступатися батькам, незалежно від їхнього внутрішнього бачення. Дитина з народження, яка виростає у любові, здатна засвоїти певні морально-етичні принципи, які прийняті у суспільстві. Людина, на яку постійно лаються і простяютьруку, формується ображеною на світ та психологічно скутою. Експерти зауважують, що найбільше дитина потребує уваги та любові від батьків, саме в той час, коли вона цього не заслуговує. Їхнім завданням в цей момент є бажання донести дитині, що вона цінна для них, а не продовжувати морально тиснути на неї, незважаючи на її думку .
«Мовчи! Твою думку тут ніхто не запитував».
Таку фразу, мабуть, можна почути у кожній родині. Втім дитина має таке ж саме право брати участь в обговоренні питань стосовно будь-яких рішень. Дослідники з питань прав дитини зауважують, що таким чином, обмежується право дитини на свободу думки і слова, яке є закріпленим в Конституції України, та дається їй від народження.
«Поки ти живеш у цьому будинку, будеш жити за такими правилами і не інакше!»
Беручи до уваги вище сказану цитату, можемо провести міркування стосовно того, що обмежуєтьсясвобода дитини, яка проживає разом з батьками в одному будинку. Здавалося б, «нічого страшного, я батько чи мати і маю право виховувати свою дитину так, як мені цього хочеться».Проте, у дитини з раннього дитинства формуються певні звички, щоденні справи, які для неї є не менш важливими. Найчастіші з них: як і де їй проводити вільний час, коли прокидатися чи засинати і тд. Дитина є повноцінним індивідом, до якого потрібно знайти особливий підхід- вважають психологи.
Як повідомляє пресслужба Омбудсмена України, на сторінці у Фейсбуці, до Уповноваженого з прав людини за поточний рік надійшло 1677 повідомлень з приводу порушень прав дитини. Згідно з інфографікою, яка була опублікована 28% звернень стосувалися права на турботу та піклування зі сторони батьків, 14% права на виховання у сім’ї, 16% права на освіту, 8% права на життя та розвиток, 5,4 % права на житло, 5, - права на захист від насильства.
Прикладів щодо порушень прав і свобод дитини, на побутовому рівні є чимало. Однак кожна дитина повинна себе почувати захищеною законом, оскільки є повноцінним членом суспільства. Її права ніхто немає права скривдити, в тому числі й батьки.
«Захисти себе!»
Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони є та існують в українському законодавстві. Про них не обов’язководумати. Однак використовувати їх можна щодня.
Пам’ятаймо,дитина – це окрема особистість,яка має власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати. А обов’язок батьків,вчителів та держави – дбати та виховувати дітей гідними громадянами своєї держави.
