Нещодавно в одній із соцмереж в новинневій стрічці побачила майстерно виконані портрети простим олівцем. Так познайомилася із художником Дмитром Ярмолюком. Він, виявляється, уже кілька років пише портрети у цій техніці і бажаючих мати й собі такий портрет хоч відбавляй.
Родом Дмитро з Великих Межиріч Корецького району. Його батько, Микола Андрійович, знаний місцевий художник, який не уявляє свого життя без малювання. От і сина навчив тримати в руках пензлика ще в ранньому дитинстві. Власне, батько – перший учитель малювання для Дмитра, саме завдяки йому хлопець зумів розвинути свій хист. Свого часу в 2014 році – батько й син Ярмолюки, брали участь у виставці «Мистецтво одного села» у Рівненському краєзнавчому музеї.
Ще в шкільні роки Дмитро у вільний час почав перемальовувати на папір фото друзів. Але серйозно до свого нового захоплення не ставився – швидше як до розваги та поліпшення навиків. Однак, коли вступив до університету (факультету художньо-педагогічного мистецтва РДГУ), почав удосконалювати своє вміння.
Та й друзі з вишу, дізнавшись, що Дмитро художник, стали просити його, аби він намалював їх портрети. Скільки в його творчому арсеналі таких надзвичайно реалістичних робіт, уже порахувати не є можливим.
Дмитро пише і пейзажі, й натюрморти, та навіть ікони. Окрім малювання, він захоплюється художньою різьбою по дереву, дуже любить виготовляти декоративно-побутові речі – глечики, виточені з дерева, посуд, стільці.
Проте, все-таки, надає перевагу жанру портрета олівцем.
– А як же портрети фарбами? – запитую.
– Нині чорно-білі фотографії та картини – це модно і стильно. Мені подобаються такі роботи, бо вони якісь особливі, краще передають емоції і характер людини. Крім того, в мене найкраще виходить малювати олівцем. Звісно, в майбутньому планую освоїти і написання портретів фарбами. Поки що хочу вдосконалюватися в тому, чим зараз займаюся. Я знайомився з творчістю художників, котрі працюють у техніці чорно-білих картин. Мені ще є чому вчитися, – посміхається юнак.
– Чи складно писати портрет із фотографії, і скільки часу займає така робота?
– Сам портрет малювати не складно, а от фон, деталі, буває, важко. Нелегко малювати портрет із фотографії, коли риси обличчя погано видно. Тому бажано, аби фото було якісне. На один портрет я витрачаю кілька вечорів. Адже, щоб його написати, треба кожен штрих вимальовувати, а ще правильно передати тіні, світло. Не тільки олівцем, а й гумкою десь вірно підтерти, зробити бліки. Можна просто перемалювати – і буде плоске зображення, без об’єму. А можна зробити його реалістичним. Це треба відчувати.
– Чи потрібна для малювання особлива атмосфера?
– Я працюю. Робота забирає багато часу. Малюю переважно вечорами. Подобається писати на природі. Дуже люблю ліс – просто гуляти або й вирушити на «тихе полювання» – по гриби. Тому в багатьох моїх роботах можна побачити природу моїх рідних Великих Межиріч.
Анна ЛЕГКА
