На Сумщині 19 липня вшановують пам'ять десантника Максима Савченка. Сім років тому, на той час старший лейтенант, загинув у боях поблизу міста Лисичанськ Луганської області.
Рідні та побратими Максима зібралися на алеї Слави у Сумах, пише suspilne.
“Перший раз з Максимом ми перетнулися під Слов’янськом, в районі села Билбасівка, на блок-посту. Потім вже — під взяттям лисичанської нафтоперевалки — безпосередньо в день загибелі. Тоді були дуже жорстокі бої за узяття висоти. Загинули тоді п’ятеро наших "двохсотих" і близько сорока — "трьохсотих". Скрізь — поранені, трупи, стрільба, вибухи. Дуже важко це згадувати, хочеться швидше забути, але не хлопців, які там полягли”, — розповів колишній механік-водій БТР 95-ої окремої десантно-штурмової бригади Роман Харченко.
“Я був на тому місці, де загинув Максим. Взагалі там вижити практично не можливо було. Це була організована засідка. На жаль, наша розвідка упустила це. Хлопці в’їхали прямо в засідку, а це найстрашніше, що може бути на війні. Макс пішов першим. На жаль, не зі своєю штурмовою групою. Бійці не обстріляні, але молодці. У цей день 95-та бригада зазнала найбільших втрат за всю історію її існування. Вони загинули за нас. За кожного українця, за кожну ту людину, яка може навіть по цей час не розуміє або не хоче розуміти, що в Україні йде війна”, — говорить батько Сергій Савченко.
Максим Савченко після закінчення школи вступив до Львівського інституту Сухопутних військ. Служив у десанті. З початком війни брав участь у боях за висоту Карачун, Краматорськ, Слов’янськ, Червоний Лиман. Йому назавжди лишилося 25. За чотири місяці після смерті в Максима народилася донечка Аріна. Посмертно нагороджений орденом "Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня. Отримав звання Народний Герой України та Почесний громадянин міста Суми.
