Після окупації Криму частина кримськотатарського народу була вимушена виїхати з півострова. Але частина корінного народу Криму продовжує жити там.
26 червня - важлива дата як для кримських татар, які живуть в Україні, так і для тих, хто залишається в Криму. Це День шанування прапора кримських татар. Етнічний кримськотатарський прапор вперше було затверджено І Курултаєм кримських татар у 1917 році, що проходив у Бахчисараї.
Довідка: курултай - у тюркських народів орган народного представництва, загальнонаціональний з'їзд, під час якого вирішують найважливіші проблеми нації. Початково означав збори князів, пізніше збори народу.
Тому з нагоди такої дати ми пропонуємо дізнатися про те, в якому стані зараз питання Криму в Україні та світі, з якими проблемами зіштовхуються кримські татари, які залишилися на півострові, і чому про Крим не можна забувати. Про все це та ще багато іншого ми дізналися під час колективного інтерв’ю з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим. Зустріч проходила в Українському кризовому медіа-центрі.
Довідка: Меджліс - представницький орган кримських татар, подібний до парламенту. Метою меджлісу є подолання наслідків геноциду проти кримських татар радянською владою, відновлення прав і національно-теріторіальне самовизначення.
Голова Меджлісу одразу акцентував увагу на тому, що восьмий рік триває спроба анексії Криму. Росія наполягає на тому, що народ півострова визначився та хоче бути в її складі. Але немає жодної міжнародної організації з питань миру чи міжнародних конфліктів, яка б погодилася із такою позицією щодо Криму. Червоною лінією прослідковується позиція, що ця українська територія незаконно окупована Росією.
“Як тільки би ви запросили Росію поговорити про Крим на міжнародних форумах, вони сказали би: ні, це наша внутрішня справа. Але ми не говоримо, що Крим анексований”
Рефат Чубаров згадує, що одна з перших декларацій ОБСЄ щодо Криму була ухвалена у червні 2014 року в Баку. У тій декларації йдеться про те, що Росія порушила усі 10 принципів, на яких базується ОБСЄ. Голова Меджлісу був присутній на тій події. Після цього його вже не пустили до Криму (хоча він там народився у 1957 році).
Мітинг під Парламентом Криму 26 лютого 2014 року. Джерело: depo.ua Водночас РФ продовжила бути членом ОБСЄ. Тому усі рішення, які там приймаються, мають декларативний характер. Так відбувається через те, що у виконавчих органах ОБСЄ діє принцип консенсусу - кожна країна має право сказати “ні”. Звісно, РФ каже своє “ні”, і рішення не реалізується.
Країна-агресор також є членом Ради безпеки ООН, тому рішення стосовно територіальної цілісності України через цей орган не проходять.
“Дуже складно примусити країну, яка є одією з найпотужніших у військовому плані, та ще володіє ядерною зброєю, до того ж є членом Ради безпеки ООН. Але з цього не має виникати відчуття, що ми такі безпорадні і маємо складати руки”
Рефат Чубаров каже, що Україна має бути готовою до того, аби скористатися своїм шансом. На його думку, таким шансом можуть бути внутрішні процеси в самій Росії.
“Ми сьогодні робимо досьє проти кожного, хто причетний до окупації та переслідувань. Ми впевнені, що всіх цих людей будемо судити. Я не знаю, коли це досьє “вистрілить”
За словами голови Меджлісу, окупація Криму планувалася ще задовго до 2014 року, але в той період, коли все сталося, а саме - лютий-березень, українська влада та виконавчі органи виявилися до цього не готовими.
Ще один фактор - це саме сучасне кримське суспільство, яке сформувалося після масової депортації з півострова у 1944 році. Разом із Кримськими татарами депортували вірмен, болгар, греків. Тобто те населення, яке жило там довгі роки та взаємодіяло між собою, було викинуте. Після Другої світової війни Крим був заселений вже іншими людьми. І в перших хвилях заселення були російські області.
Десятиліттями радянська пропаганда пояснювала, чому люди живуть в чужих будинках та квартирах. Пояснювали так, що раніше там, простіше кажучи, жили недобрі люди.
“Це недобре, коли ви живете в чиємусь будинку. Але вам не можуть сказати, що тих людей виселили незаконно”
Колона російської військової техніки без розпізнавальних знаків біля Севастополя. 10 березня 2014 року. Джерело: Reuters | Baz Ratner Тому, коли кримські татари поверталися на півострів у 80-х роках, до них ставилися з великою насторогою. Тенденція “російськості” Криму потім штучно підживлювалася. Кількість етнічних росіян та прихильників Росії там завжди була набагато більшою, ніж тих, хто думає по-іншому, - каже Рефат Чубаров.
“В Криму налякували кримськими татарами, українським націоналізмом та українською мовою. А що було 26 лютого? Ми відчували, що готується дійство, яке має створити картинку добровольного волевиявлення Криму щодо відокремлення від України”
Голова Меджлісу пригадує, що 26 лютого під Верховною Радою Криму зібралося близько 15 тис. людей, які не дали можливості депутатам зібратися, щоб проголосувати за Росію. Коли ввечері мітингувальники розходилися від Верховної ради, вони були впевнені, що врятували себе, Крим, та Україну, бо сесія не відбулася. Але вночі втрутилися сили Росії та “сталося те, що сталося”.
Протистояння між прихильниками єдиної України та проросійськими активістами біля Верховної Ради Криму у Сімферополі, 26 лютого 2014 року. Джерело: EPA/ARTUR SHVARTS Зараз Росія незаконно звинувачує кримських татар як екстремістів та терористів. Згідно російського законодавства, за таке судять військові окружні суди. Найближчий з них до Криму знаходиться у Ростові - саме там більшістю судять кримських татар. Голова Меджлісу наголошує на тому, що справи та досьє кримських татар почали фабрикувати задовго до окупації Криму.
Він не заперечує, що є люди. у яких в Криму залишилися родичі чи термінові справи, які змушують намагатися проїхати туди з України. Є й ті, хто їдуть просто відпочити. Але радить у Крим не їздити, аби не потрапити “на підвал” та не отримати сфабриковану справу. А єдиним способом захистити з України тих, хто залишився там, є деокупація.
У той же час, багато хто був змушений залишитись в Криму через життєві обставини - зазвичай це брак грошей на переїзд та навчання дитини в Києві або літні родичі. Багато хто з тих, хто залишився, вважає, що їм там краще і буде краще.
“Там люди кажуть: поки ми тут (прим. в Криму) в заручниках, ви, головне, там вирішуйте, щоб ми всі гордилися Українською державою. Там люди кожен день живуть якимись очікуваннями”
Блокпост у Чонгарі. Джерело: lb.ua| Марина Усенко Вважається, що за сім років з Криму виїхало 50-60 тис. людей, з них половина - кримські татари. Голова меджлісу зауважує, що навіть це вже багато, оскільки чисельність кримськотатарського народу на півострові - близько 300 тис.
“Ми десятиліттями поверталися на свою землю. Для нас виїхати з Криму - це щось недобре, неприйнятне. Кримські татари засуджують тих, хто виїжджає, і російські пропагандисти цим користуються - “вичавлюють” нас, а переселяють своїх”
За його словами, вже 500-600 тис. громадян Росії переселені в Крим, і це військовий злочин.
Голова Меджлісу наголошує також, що зараз питання окупованих територій Донецької та Луганської областей треба розглядати разом з питанням Криму. А Україні слід виступати з єдиною формулою: відновлення територіальної цілісності Української держави у межах міжнародно визнаних кордонів, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь.
“Сьогодні Крим називають територією страху. Бояться всі, починаючи від Аксьонова і закінчуючи родинами політв’язнів. Бояться всі однаково. Бо ніхто не знає, коли за ним прийдуть, але знають, що обов’язково прийдуть”
Приєднуйтесь до нас у Viber та підписуйтесь в Instagram
