Філософ, поет і музикант Григорій Сковорода ніколи не бував в Маріуполі, проте городяни змогли дізнатися, з чого народжувалася симфонія його життя, помедитувати і навіть подолати свої внутрішні бар'єри, відвідавши екскурсію-сторілівінг «5 кроків до Сковороди: від Харкова до Маріуполя» на фестивалі Startup ГОГОЛЬfest
"Що таке щастя?", - так почала свою екскурсію літературознавиця та провідна редакторка видавництва “Віват” Олена Рибка.
Щоб налаштуватися на філософський лад екскурсантам запропонували закрити очі і уявити себе невеликим зернятком, з якого виросте могутнє дерево, гілки якого тягнуться до сонця. "Так і люди повинні розвиватися і тягнутися до знань", - зазначила екскурсовод.
У своїх філософських діалогах Григорій Сковорода каже, що найперше людина має "пізнати себе", зрозуміти, що для неї є її «сродним», усвідомити, що вона є частиною чогось вищого і всеосяжного, і жити, роблячи добрі справи. Через пізнання самої себе, за Сковородою, людина може пізнати сутність усього сущого.
Саме це й означає бути щасливим, пізнати себе, тобто свою природу, взятися за свою долю й бути зі сродною собі частиною всеосяжного промислу"
Про життя українського просвітителя-гуманіста маріупольці почули, прогулюючись вулицями Старого міста.
Сковорода є єдиним європейським філософом, який доводив вірність власного бачення світу всім своїм життям. Мислитель говорив, що у кожної людини в житті є своє призначення, завданням кожного з нас є пошук єдино вірного шляху, особливої місії на землі. Сковорода вчив, що найнеобхідніше зазвичай дається людині легко і без зайвих турбот. Якщо ж бажане не дається - значить, і домагатися володіння ним не слід, оскільки дії людей наперекір долі тягнуть за собою всесвітній хаос.
Наприкінці екскурсії маріупольцям запропонували, виконуючи заповіти Григорія Сковороди, символічно подолати свої внутрішні страхи, які заважають досягти найзаповітніших мрій.
Кожен екскурсант отримав в подарунок афоризм Григорія Сковороди, написаний в стилі того часу
Цікаві факти про життя Григорія Сковороди
Народився 3 грудня 1722 року на Полтавщині в родині козака. У дитинстві навчився грати на сопілці, а ще мав дуже гарний голос і співав в церковному хорі. Дяк-скрипаль навчив хлопа нотній грамоті, а пізніше підготував до вступу в академію. У родині вважали юнака непридатним до господарської роботи.
Він мандрував Україною, бував і за кордоном — в Братиславі, Відні, містах сучасної Угорщини, які на той час належали Священній Римській імперії, прожив в Європі п’ять років. Існує легенда, ніби Катерина ІІ запропонувала Сковороді стати придворним філософом, але він відмовив.
Зі Сковородою пов’язана містична історія. В 1770 році філософ гостював у свого двоюрідного брата в Києві. Одного разу, спускаючись Андріївським узвозом, він помітив, що якась сила тягне його назад, а потім почув трупний сморід. Сковорода зробив припущення, що скоро в Києві почнеться епідемія чуми, але йому ніхто не повірив. Він швидко покинув місто, а за кілька днів на Подолі почалися перші спалахи хвороби. Протягом трьох місяців померло близько шести тисяч людей.
Філософські трактати Сковорода писав сумішшю церковнослов’янської, української та російської мов. За життя не було надруковано жодного твору, адже вважалось, що вони суперечать Святому Писанню. Та його роботи все одно були популярними, люди їх переписували та передавали один одному.
Помер філософ 9 листопада 1794 року, на його могилі є напис «Світ ловив мене, та не впіймав…», бо перед смертю Сковорода попрохав про це.
Найвідоміша збірка Сковороди — «Сад божественних пісень». Вона складається з 30 віршів (пісень), в кожен з яких автор вклав певну думку із Святого Письма та підібрав епіграф із Біблії.
