1986 року вулицю Вітянську у Боярці перейменовано на вул. лейтенанта Кібенка. Цього ж року новобудову по вул. Молодіжній, 74 передано переселенцям з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. А вже наступного, 1987 року, в нові будинки по вул. Кібенка в Боярці заселилися родини переселенців з Чорнобильської зони, переважно представники МВС.
Для довідки:
Віктор Миколайович Кібенок (17 лютого 1963, смт Іванівка – 11 травня 1986, Москва) – один з перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року. Лейтенант внутрішньої служби. Герой Радянського Союзу.
Народився 17 лютого 1963 року в селищі Іванівка Іванівського району Херсонської області.
У 1984 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР. Служив Начальником караулу 6-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні міста Прип'ять. Разом з іншими пожежниками брав участь в гасінні пожежі на ЧАЕС у перші години після вибуху. Отримав велику дозу радіації, був доправлений до 6-ї клінічної лікарні в Москву, де і помер 11 травня 1986 року. Похований на Митінському цвинтарі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1986 року за мужність, героїзм, самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, Кібенку Віктору Миколайовичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу (посмертно).
У Києві (на алеї Героїв-чорнобильців), Черкасах (на території Академії пожежної безпеки) та смт Іванків Київської області встановлено погруддя, у рідному селищі (на будинку, де мешкав) – меморіальну дошку.
Більше про двох пожежників – Володимира Правика та Віктора Кібенка можна дізнатись за посиланням.
ЧОРНОБИЛЬ – НЕ ЛИШЕ ТРАВА ПОЛИН
(матеріал з газети «Боярка-інформ», 2013 рік, № 8, 18 квітня)
Попереду маємо сумну річницю Чорнобиля. Підросли, слава Богу, діти, народжені в постчорнобильский період. Але вони несуть у своїй крові наслідки радіаційної катастрофи. Подаємо короткий відгук на подію хлопчика, який з-поміж запропонованих в школі на вибір тем обрав саме цю – чорнобильську…
«Від народження я маю статус дитини, яка потерпіла від чорнобильської катастрофи. У житті кожної боярської родини Чорнобиль – це не тільки трава полин. Це трагічні наслідки дії радіації, спричиненої вибухом на атомній електростанції.
Минає вже 35 років, як Україна зазнала найбільшої катастрофи ХХ століття. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі безтурботно спали, на четвертому реакторі ЧАЕС пролунав вибух, і нічну темряву розірвало полум'я. З того часу людство дізналося про реальну загрозу від «мирного атома».
Смертоносна хмара накрила регіони України, Білорусії, Росії, дійшла до країн Європи. З радіаційним синдромом ми приречені жити і сьогодні. Багато моїх однолітків мають вади здоров'я невизначеного характеру, коли лікарі посилаються на імунодефіцит...
Катастрофа на ЧАЕС мала б значно трагічніші наслідки, якби не мужність працівників атомної станції, зокрема пожежників, які загинули, рятуючи світ від ядерного вибуху.
Серед перших наших рятівників був і загін пожежників на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. На честь подвигу героя у Боярці його іменем названо одну з вулиць. Я живу поруч. Але 26 квітня, коли в Україну приходить чергова річниця Чорнобиля, ця дата примушує знову і знову задуматися над трагічною долею лейтенанта Кібенка, який загинув молодим, але разом з товаришами виконав свій священний обов'язок до кінця.
Вулиця імені лейтенанта Кібенка – невеличка данина пам'яті героя. Сподіваюсь, що меморіальна дошка на честь пожежника з'явиться на вулиці його імені, принаймні мені хотілося б, щоб мої земляки могли читати історію нашого краю і в назвах вулиць, і на таких меморіальних табличках. І нехай подвиги наших пожежників постійно нагадують людству про жахи атомних вибухів та застерігають від фатальних експериментів у майбутньому».
Текст підготував Максим Коваленко, учень Боярського НВК «Гімназія – ЗОШ І ст.».
